Рахівське регіональне відділення громадської організації "Пошук"

Скільки воєн було в Україні ?  

 Щороку напередодні подій 9 травня (Дня перемоги) та напередодні 2 вересня (Дня завершення Другої світової війни) в ЗМІ України появляється низка статей, які звертаються до подій сімдесятирічної–шістдесятирічної давнини. Отже, ці питання не тільки актуальні а, як виявляється, не розв’язані й донині. Не з’ясовані вони настільки, що автори підручників з історії України для шкіл, попри свою волю, змушені видаляти з текстів на догоду міністерству освіти то одні, то інші епізоди, які стосуються подій тієї війни (про це вже неодноразово писали українські газети). Проте питання залишається відкритим: як нам хоча б називати ту війну: Велика вітчизняна чи Друга світова?

Спробуємо знайти відповідь на це запитання та дати належні тим подіям оцінки.

Які хронологічні рамки воєнних подій? Найперше зазначимо, що за основу для відліку будемо брати територію сучасної України.

Отож, як відомо, на території України воєнні дії почалися не в 1941 р., як твердять адепти назви «Велика Вітчизняна війна 1941–1945 рр.», а 14 березня 1939 р., коли на Карпатську Україну зі столицею в Хусті, президентом якої був А. Волошин, напала хортистська Угорщина. Принагідно нагадаємо, що тоді, через день після початку війни (15 березня), Карпатська Україна проголосила державну самостійність. Активну участь у тих подіях брала Організація українських націоналістів, яка підтримувала повстанців, зокрема, і людськими ресурсами.

Після тих подій війни на території України розпочиналися ще кілька разів: у 1939 р., коли гітлерівська Німеччина напала на Польщу, до складу якої входили західні регіони України, і в 1941 р., коли та ж гітлерівська Німеччина напала на СРСР, до складу якого входили вже всі регіони України (крім Закарпаття).

Проте вперше на території України воєнні дії розпочалися саме 14 березня 1939 р. Отже, дата початку війни однозначна й сумніву ні в кого не повинна викликати.

Але коли на території України війна завершилася? Зараз можемо однозначно твердити, що це явно не жовтень 1944 р., коли від німецьких окупантів Червоною армією були визволені останні населені пункти України. Адже війна українського народу проти німецьких окупантів стихійно переросла в іншу, нову – громадянську війну проти радянської влади. Очолювала цю війну Українська повстанська армія. Активізувалася ця громадянська війна із зими 1943 р., за формою вона була партизанською.

Зрозуміло, що кінець воєнним подіям на території України поклало і не 9 травня 1945 р. (хоча участь у піднятті переможного прапора над рейхстагом брав українець Олексій Берест, офіцер радянської армії), і не 2 вересня 1945 р., коли завершилася Друга світова війна (хоча й акт капітуляції від імені СРСР підписав українець – генерал Дерев’янко). Дійти висновку щодо завершення воєн на території України складно, але, думаємо, їх завершення потрібно датувати приблизно початком 50-х років, коли Українська повстанська армія остаточно вичерпала свої сили, а її поразка стала очевидною всім (командувач цієї армії генерал Р. Шухевич загинув 5 березня 1950 р., проте окремі, незначні бойові дії якийсь час ще тривали).

Таким чином, випливає перший постулат: хронологічні рамки війни на території України – це 14 березня 1939 р. – початок 50-х років ХХ ст.

Скільки воєн було в Україні: одна чи кілька? Концепція Великої Вітчизняної війни, яку сповідує сучасний керівник міністерства освіти України і К°, твердить, що на території України в кінці першої половини ХХ ст. була лише одна війна – радянсько-німецька. Погодитися з таким підходом аж ніяк не можемо.

Річ у тім, що у вказаний період на території України відбулася не одна, а кілька воєн, а саме: українсько-угорська війна (1939 р.); українсько-німецька війна (1941–1944 рр.), в якій брали участь радянські партизани й загони Української повстанської армії; українсько-польська війна (перша половина 40-х років), яка то згасала, то спалахувала такими трагедіями, як на Волині; німецько-радянська війна (1941–1945 р.), яка була основною та найбільшою; громадянська українсько-радянська війна (1944 – початок п’ятдесятих років), яку вела Українська повстанська армія. Крім того, Україна була учасником українсько-румунсько-радянського конфлікту, який стосувався захоплення деяких територій Буковини й Бессарабії то однією країною, то іншою, проте у воєнне протистояння в основному не переходив. Крім того, південь України в час Другої світової війни деякий час був окупований румунськими військами, які певний час входили до складу країн гітлерівської коаліції.

Тільки у війні між СРСР та Німеччиною в складі Червоної армії брало участь близько 4,6 млн. українців (вважають, що українцем був у середньому кожен п’ятий боєць Червоної армії). У складі Української повстанської армії за різними оцінками брало участь від 40 до 100 тис. вояків. Якщо врахувати учасників інших воєн (вояків-українців Карпатської України 1938 р., вояків-українців польської армії в 1941р. тощо), то сумарна кількість цих військовиків сягає близько 5 млн. осіб. Загальна кількість втрат серед цивільного населення Української РСР орієнтовно сягає 8 млн. (за статистичними даними її населення до війни в 1941 р. становило – 41 млн., а після війни в 1945 р. – 27 млн.).

Отже, можемо сформулювати другий постулат: про події на території України кінця 30-х – початку 50-х років ХХ ст. правильно говорити не як про одну війну, а як про кілька послідовно-паралельних воєн.

Як мають називатися ці війни? На нашу думку, до подій, що розгорталися в Україні з кінця 30-х – до початку 50-х років ХХ ст. неправильно застосовувати назви ні «Велика Вітчизняна війна», ні «Друга світова війна», оскільки ці події на території України хронологічно виходять за рамки вказаних воєн і стосуються цілої низки інших держав. Так, назва «Велика Вітчизняна війна» стосується подій 1941–1945 рр. й радянсько-німецької війни та участі в ній Росії. Назва «Друга світова війна» стосується подій 1939 – 1945 р. і кількох десятків держав з різних континентів. Україна ж щодо воєнних дій того періоду має свої хронологічні рамки та свою специфіку цих подій.

З урахуванням сказаного, до зазначених подій можна було б застосовувати назву «Українські війни кінця 30-х – початку 50-х років ХХ ст.» Проте в цій назві не враховано одну вкрай важливу деталь – характер українських воєн. А він полягає в тому, що кінцевою метою кожної з них було визволення України від окупаційної влади (і угорської, і румунської, і польської, і німецької, і радянської). Тому можемо твердити, що всі ці війни мали яскраво виражений визвольний характер.

Отже, сформулюємо третій постулат: до подій кінця першої половини ХХ ст. найдоцільніше вживати термін «Українські визвольні війни кінця 30-х – початку 50-х років ХХ ст.» (скорочено – Визвольні війни). Думаємо, він найбільш точно відтворює сутність тих подій. Відповідно, й у навчальних виданнях для шкіл та університетів доречно вживати саме таку назву, чітко відмежовуючи її від назв «Велика Вітчизняна війна» та «Друга світова війна».

    (за матеріалами газети Волинь )