Рахівське регіональне відділення громадської організації "Пошук"

ШОРБАН  ВАСИЛЬ ЮРІЙОВИЧ

 народився 16 березня 1924 року в селі Видричка у багатодітній  родині  лісоруба  - бокораша.  Закінчив 3 класи. У12 років пішов працювати  в ліс. Працював сигнальщиком, коровщиком. Мовчазні лісоруби не без здивування пересвідчились у тому, що молодий Шорбан дуже швидко звикав до важкої праці в лісі. Коли через два роки Василь вирішив перейти на сплав лісу, його старші побратими вже не дивувалися.  

У 14  років пішов працювати лісорубом – сплавщиком . Сплавляти ліс по стрімкій, гірській річці справа набагато небезпечніша ніж робота на лісосіках. Два рази на тиждень (середа , субота)  відбувався сплав лісу дарабами  по руслу річки Біла Тиса та її  притоках ( Богдан, Біла  Тиса, Говерла, Щауль, Квасний). Сплавляли 1 або 2 бокори. 1 бокор – 75 – 80 куб. лісу.  Сплав доставляли до села Великий Бичків. Не раз вступав у двобій з бурхливою течією річки. Одного разу Шорбанові  пом’яло ногу, а його напарникові Василю Мандзюку – ребра, але лишилися живі. 

У 1944 році мадяри мобілізували Шорбана Василя Юрійовича в робочий батальйон м. Кішвард Угорщина. Робили бункери, працював лісорубом разом  з односельцем Мартишем Михайлом Михайловичем. Вони через деякий час втекли в партизани на територію Чехословаччини. Там пройшов бойове хрещення. А через декілька місяців добровільно вступив до лав Радянської Армії. Брав участь в боях під  м.Желіною, за Татри. В місті Полянська Закопань загинув побратим Мартиш М.М. 

В травні 1945 року отримав орден Слави. Війна закінчилася. Закарпатців мобілізували додому. 

1945-1946 роках пішов на роботу у ліспромгосп. Продовжував займатися сплавом лісу. В 1957 році сплав ліквідували, як справу економічну не вигідну. Ліс довозили вузькоколійкою, яка була побудована на Богданській долині мадярами у 1940-1941 роках та машинами-лісовозами.

В 1957 році Василь Шорбан - один з кращих Богданських бокорашів, швидко опанував професію бензопиляра, вивчив трельовочні трактори, принципи дії лебідок та інших машин і механізмів.

В 1957 – 1960 роках створено лісокомбінат і Шорбан Василь Юрійович очолив бригаду  лісорубів  Білотисянського лісопункту  урочище Стіг, як пильщик–бригадир. Бригада стала переможцем соціалістичного змагання в перевищенні показників. 

В 1966 році отримав Орден Леніна за високі трудові досягнення.

В 1967 році  Василь Юрійович Шорбан був учасником Всесвітньої виставки „ЕКСПО – 67” в м. Монреаль, Канада. 

- Скажіть відверто, ви і ваш колега справді працюєте в лісі? - несподівано спитав Шорбана один з канадських глядачів. 

- Звичайно. А де ж нам працювати? – здивувався Василь.

Тільки згодом Шорбан і Чуса довідалися, що деякі країни іноді посилають на такі змагання спортсменів-професіоналів, які нічим іншим не займаються, крім показу „лісорубських атракціонів”. Учасники змагань брали участь в таких  видах:

1. Залізти на дерево висотою 30метрів (без сучків і гілок).

2. Утриматись на колоді, довжиною 6 метрів; яка плаває в басейні з водою глибина якого 8 метрів. 

3. Розкрижовка пилою кімаків, діаметром 45 сантиметрів. Вони розпиляли ручною пилою колоду за 16 секунд.

4. Зрубати сокирою впоперек закріплену колоду, діаметром 30 сантиметрів за 24 секунди. Василь Юрійович Шорбан справився з цим завданням за 24 секунди. Брали участь Шорбан В.Ю. і Чуса В.І. у двох видах змаганнь. Були вручені їм грамоти-посвідчення, які вони по приїзді пред»явили в Міністерство лісового господарства та його відділи в м. Москва, м. Київ, м. Ужгород.

 По приїзді повернувся на робоче місце. Василь Юрійович переживав суперечливі почуття. З одного боку він радів, що чудово представив рідну державу. З другого ж, Шорбана непокоїли якісь сумніви, почуття незадоволення собою.

Спочатку він і сам не міг збагнути, звідки взялось усе це. Адже працював завжди на совість. Комплексна бригада, яку він незмінно очолював 8 років, вважається на Рахівському ЛК передовою. У хаті повний достаток, всі 6 дітей ростуть здоровими...

І раптом, ніби блискавка, - згадка „Добре Шорбанові ходити в передовиках, в його бригаді техніка і люди кращі. Та й ділянка неважка. Спробував би на верхніх важкодоступних схилах Чорногори...” Вперше почув ці слова перед поїздкою до Канади. І не звернув уваги.

Відтоді власне нічого не змінилося. Він знову працює в своїй бригаді. Трудиться залюбки, часом до самозабуття – після отого „спектаклю” хочеться вгамувати жагу до справжньої роботи. Директору ЛК подав заяву з проханням про переведення його на важкодоступні схили Чорногори.

За дострокове виконання завдань восьмої п’ятирічки 1971 року присвоєне високе звання Героя Соціалістичної праці, нагороджений золотою Зіркою Героя, Орденом Леніна та безплатною турпоїздкою в Румунію. 

В1980 році пішов на заслужений відпочинок. Нагороджений за трудову діяльність безплатною поїздкою до Німеччини. Стає наставником молоді трудових колективів.

Рахівський лісокомбінат оголошує соціалістичне змагання за перехідний приз трудової слави імені Героя Соціалістичної Праці В.Ю.Шорбана.

Був почесним гостем урочистостей різних знаменних подій країни, області, району, села. В 1995 році був почесним членом військового параду на Червоній Площі в Москві в честь 50-річчя Перемоги ВВВ.

Виростив 6 дітей:

Шорбан Гафія проживає в Одесі.

Шорбан Ганна проживає в Мукачеві.

Шорбан Василь проживає в Видричці.

Шорбан Марія проживає в Виноградові.

Шорбан Олексій проживає в Видричці. 

Шорбан Микола проживає в Видричці.

Має 17 онуків, 10 правнуків. 

Мирослава Грапенюк

Ярослав Баранюк