Рахівське регіональне відділення громадської організації "Пошук"

Минулої весни в залі Вченої ради ДВНЗ «Ужгородський національний університет» відбулась презентація монографії кандидата медичних наук Юрія Фатули під назвою «Полеглих ми так і не поховали… Бойовий шлях 85-го Мараморосько-Угочанського піхотного полка австро-угорської армії. 1914-1918 рр.».

Книга привернула увагу не тільки присутніх на даній події гостей. Почувши їх схвальні відгуки про автора та монографію ми вирішили ознайомитись з даною працею.

Першим нашим здивуванням було те, що це життєпис однієї з частин Австро-Угорської армії, котра воювала в часи Першої світової війни на Східному фронті проти росіян. Літопис полку, де загинуло більш ніж три тисячі людей… І найголовніше – це історія, написана лікарем за фахом та військовим істориком за покликанням. Праця складається з семи розділів. Розпочинає монографію передмова відомого закарпатського науковця, доктора історичних наук, професора кафедри політології і державного будівництва УжНУ Миколи Вегеша та вступне слово, з надією на повернення солдат Великої війни додому, завідувача відділу Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Тиводара Легоцького, кандида історичних наук Йосипа Кобаля.

Початковим розділом монографії становить аналіз структури військових формуваньавстро-угорської армії та ролі офіцерського та унтер-офіцерського складу. Дослідник дає опис поділу монархії Габсбургів на округи, знайомить читача зі складом армійського корпусу, піхотних дивізій та полків. Автор також звернув увагу на роль душпастирської служби та на мовну ситуацію в тогочасних діючих підрозділах армії. Юрія Фатула наводить перелік всіх полків, в яких українці проходили службу, описує структуру кавалерії збройних сил Австро-Угорщини та артилерії загальної армії. Також автор проводить аналіз окремо обох частин територіальної оборони дуалістичної монархії, згадавши про діяльність медичної служби та ролі добровольчих формувань під час Першої світової, підкреслюючи, що більшість демобілізованих українців згодом стали основою армії ЗУНР – солдатами Української Галицької армії.

Другий розділ праці «Полеглих ми так і не поховали… .» розкриває події серпня 1914 – середини лютого 1915 рр. коли 85-ий Мараморосько-Угочанський піхотний полк австро-угорської армії воював на Східному фронті. Дослідник аналізує продовольче забезпечення військової частини в перші місця Великої війни та перше бойове хрещення в бою за село Павловку на території сучасної Польщі. Читаючи про той бій, переможний для 85-го полку не можна не звернути увагу на його наслідки : майже півтисячі вбитих і вдвічі більше поранених, «втрати серед офіцерського корпусу були ще більшими (56%)...» - такі дані наводить Юрій Фатула. Детально описано кожну з операцій та битв, проведених піхотним полком, наведено чимало цитат та детальних описів з тогочасних джерел про ті чи інші події, переважно мемуарів учасників баталій. Важливим в роботі є те, що читач може прекрасно орієнтуватись в географічних рамках, оскільки в посиланнях вказано сучасні назви поселень, котрі пов’язані з історією військової частини та її розташування. Також автор розмістив кілька карт битв, проведених 85-им полком восени-взимку 1914-1915 рр. та два десятки фото військових воюючих сторін в цей період часу в Галичині.

Третій розділ монографії переносить читачів в буремні дні Зимової Карпатської битви. Саме тут Юрій Фатула наводить погляди західних істориків на періодизацію цієї баталії, умовно поділяючи її на чотири періоди. Окрім цього, дослідник подає дані з тогочасних джерел, зокрема праць військових лікарів, репортерів та полководців. Серед останніх слід виділити мемуари генерала Брусилова, відомого проведення прориву в Галичині в 1916 р. пізніше названого в його іменем, про який йтиметься згодом. Чудово доповнили текстову частину розділу карти бойових дій під час Зимової Карпатської битви та зображення фотографії тих часів. Було дивним дізнатись те, що облік загиблих не вівся в частинах протиборчих сторін, а був доручений військовим капеланам, котрі проводили його на підставі усних свідчень однополчан полеглих. Важливим є поданий аналіз історії та складу російських підрозділів, що протистояли солдатам армії Габсбургів. Окрім описів бойових дій, проведених 85-им полком та деталізованих джерелами, автор праці наприкінці розділу подає нам дані про військові поховання загиблих воїнів протиборчих армій під Козіалатою і на Гайдошіку.

Про Горлицький прорив і звільнення Галичини Юрій Фатула веде мову в четвертому розділі монографії «Полеглих ми так і не поховали… .». Спочатку переносимось в бої за гору Гонтову та дізнавшись про поступовий наступ полку на львівському напрямку та про особливості продовольчого забезпечення частин кайзерівської Німеччини. Згодом починаємо плавно переходити до більш мирних сторінок. Саме тут автор характеризує військових медиків, додавши майже десяток фотоілюстрацій, які зображують їхню професійну діяльність. Також дослідник в цьому розділі дає загальний аналіз всіх поховань Галичини часів Першої світової війни та їхню нетривалу історію.

В буремні дні Брусиловського прориву, згадані вище, військовий історик Юрій Фатула переносить читача в п’ятому розділі свого дослідження. Описуючи баталії, що проходили на теренах Західної України, автор помістив прекрасний ілюстративний матеріал – майже півтора десятка фото та детальну мапу російського наступу в Галичині та на території Волині.

Події, що відбулись пізніше дослідник характеризує в наступній частині монографії «Полеглих ми так і не поховали… .». Майже рік відбувалась позиційна війна на лінії між селами Поніковиця та Висоцько з вересня 1916 до вересня 1917 рр., а потім настало довгоочікуване перемир’я. Юрій Фатула детально аналізує процеси реорганізації австро-угорської армії в 1917 р., зокрема створення штурмових батальйонів за зразком аналогічних частин в кайзерівських збройних силах. Також автор описує відвідини 27-ої піхотної дивізії імператором Карлом І в 1917 р.

Кінцевим є розділ про бойові дії 85-го Мараморосько-Угочанського піхотного полка австро-угорської армії на Італійському фронті, зокрема позиційні бої на оборонній лінії Кол-Капріле – Монте-Асолоне, битву при річці Піаве та ряд інших баталій. Також подана характеристика поховання на горі Монте-Граппа. Завершенням цієї частини монографії є опис листопадових події 1918 р., падіння монархії за котру воювали солдати полку і довгоочікуване повернення додому. Для них війна нарешті скінчилась і вони повертались вже не в державу, за котру проливали кров, а у власні, молоді незалежні країни та через 22 роки близько 5 тисяч вояків військової частини знову зустрінуться в Мараморош-Сігеті, який буде трохи раніше приєднаний до Угорщини.

Більш ніж сотня сторінок додатків завершує працю Юрія Фатули «Полеглих ми так і не поховали… .». Окрім численних фотоілюстрацій та карт, розміщених в текстовій частині, про які ми неодноразово згадували, серед додатків бачимо списки полеглих офіцерів та солдатів частини, імена яких вдалось ідентифікувати. Більш ніж 3200 прізвищ та імен вмістилось в цій таблиці. Чимало сімей Рахівщини теж не дочекались своїх рідних після цього фатального протистояння – це 250 загиблих вояків.

Минуле століття було насичене значною кількість чорних та білих сторінок. Та в цьому томі історії людства Перша світова займає не тільки один розділ, а всю частину книги і наслідки для нашого краю, як і для всього світу були вражаючі. Закарпаття, починаючи від Весни народів 1848-1849 рр.більш ніж 65 років не знало війни. І тут вона почалась… Величезні жертви за понад чотири роки. Надто велика ціна за чиїсь амбіції. Та, підсумовуючи, хочемо зазначити : людське життя, як і пам’ять про кожного – річ безцінна.

Бийло Меркло,

вчитель історії Ясінянської ЗОШ І-ІІІ ст. №2,

Михайло Рекрутяк,

студент ІV курсу історії та міжнародних відносин