Рахівське регіональне відділення громадської організації "Пошук"

Серед надзвичайних, екстремальних подій ще порівняно не­далекого минулого в пам'яті нашого народу, безумовно, посідає перше місце Друга світова війна, а конкретніше її складова час­тина - радянсько-німецька війна 1941-1945 рр., більше відома нашим людям як Велика Вітчизняна війна.

В       Україні та в інших республіках колишнього Радянського
Союзу не існує таких сімей, яких не торкнулося гостре лезо війни, не опалило б їх своїм вогнем.

Дедалі більше віддаляють роки від нас ту війну, але стоять обеліски,які будуть вічно нагадувати про тих ,хто не повернувся до батьківської хати.

Пройшли роки. Багато свідків тих незабутніх подій, особли­во фронтовиків, пішло з життя. А у тих, хто ще живе, біль від пережитих страждань і втрат рідних і близьких людей, хоч і при­тупилася, але не вщухає, ятрить серце і пам'ять. А плинний час із його новими турботами і життєвими про­блемами бере своє. Виросли нові покоління людей, які знають про події війни лише зі спогадів сивих, немічних ветеранів, сво­їх дідусів і бабусь, шкільних підручників, художньої літератури, кінофільмів тощо. Нагадують їм про неї також пам'ятники по­леглим у боротьбі за свою землю та її світле майбутнє та щорічні святкування Дня Великої Перемоги.

       Правда про війну…………

Різна вона , і спогади різні. У цій війні народжувались герої. Вони бачили смерть в обличчя. Війни їх загартувала , зробила мужніми, дужими.

   З наших коротких розповідей ми зрозуміли, що для мирних жителів найбільше зло-це коли на твоїй території перебувають громадяни іншої держави. Бо,за будь-яких законів , той,хто перебуває на чужій території, ризикує стати носієм свавілля.

Пройде ще з десяток років і на нашій землі не залишиться жодного свідка цієї війни, вона стане для нових поколінь такою ж далекою й абстрактною, як, наприклад, для сучасників Перша світова війна 1914-1918 років, а тим більше - війна проти Наполеона 1812 року.

У зв'язку з цим громадянський обов'язок ще живих очевид­ців і учасників війни залишити нащадкам достовірні свідчення про її події. Це потрібно для того, щоб спадкоємці наших справ зробили з того, що нам прийшлося пережити, правильні висно­вки і не допустили повторення подібних трагедій.

Стосовно Рахівщини, та  і всього Закарпаття, Друга світова війна    розпочалася 14 березня 1939 року, а страшнішої назви  як «Світова війна» придумати складно. Кров на нашій землі, загибель десятків тисяч   людей, жахіття і злидні будуть супроводжувати життя людей на Рахівщині  ще довгі роки.

Окремо нас турбує доля наших земляків – визволителів Європи, воїнів, закликаних до війська іншими державами. Адже  померли старенькі батьки, втративши кровинку, як правило не народилися діти і лише ми, вдячні нащадки маємо пам’ятати про них  поминальними молитвами.

Інтерес до  вивчення подій часів Другої світової війни  на території Богданської долини виник  дуже давно. Саме ми ,учні  першими почали ставити «незручні» питання про кількість загиблих наших земляків, про місця боїв та хід вигнання фашистських загарбників з краю.

Долучившись  до роботи в архівах і ми, і сьогодні ми твердо переконані, що далеко не всі воїни знайшли свій вічний спокій на меморіальних кладовищах нашого району.  Знати і вірити, що твоя праця потрібна – одна із відомих формул щастя. Дуже хочемо, аби наші вихованці та читачі знали історію рідного краю, вірили в щасливе майбутнє.

Для нас важливо вернути у світ пам’ять про людей, яких потрібно назвати поіменно у прийнятний для Християнської цивілізації спосіб,  і  уникнути повторення  цього страшного уроку історії.

На обеліску Слави с.Богдан викарбувані імена наших односельчан, які виборюючи свободу в рідному краю, загинули, в партизанських загонах, в радянській, чехословацькій та інших арміях, де вони стали жертвами фашизму або поклали життя в боротьбі з ним.

За даними Центрального архіву Міністерства оборони  Російської федерації нам вдалося уточнити прізвища наших земляків , імена яких не були вписані до меморіальної дошки обеліску Слави .

Ми сьогодні можемо назвати 44 прізвища наших земляків - богданців , які виборюючи свободу в рідному краю  загинули в партизанських загонах , в радянській та чехословацькій арміях в роки Другої світової війни

с. Богдан

1. Баранюк Петро Олексійович,

1914 р„ українець, робітник, воїн 1- го Чехословацького армійського корпусу в СРСР з сч. 1945 р. Загинув у бою 22.04.1945 р. Був похований у м.Турчанський св.Мартін, Словаччина.

2. Бочкор Іван Семенович,

1914 р., українець, воїн 1-го Чехословаць­кого армійського корпусу в СРСР з 1944 р. Помер від ран 9.03.1945 р. в госпіталі. Похований у м.Пщина, Като­вицьке воєводство, Польща.

3. Волощук Петро Павлович,

1904 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Пропав безвісти у грудні 1944 р.

4. Горбач Микола Георгійович,

1923р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 23.04.1945 р. Був похований у с.Крайценорт, Чехія.

5. Горбачук Микола  ,

1925р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 20.03.1945 р. Був похований на клад. у с.Заблоче, перепохований в м.Пщина, Катовицьке воєводство, Польща.

6. Гречук Василь,

1916 р., ук­раїнець, лісник, воїн 1-го Чехосло­вацького армійського корпусу в СРСР з листопада 1944 р. Загинув у бою

р. Був похований у с.Подградіє, окрес Мартін, Словаччина.

7. Данюк Іван Іванович,

1923 р., українець, робітник, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 19.01.1945 р. Був по- хов. у с.Забава, Словаччина.

8. Дацюк Михайло,

1925 р., ук­раїнець, воїн 1-го Чехословацького армійського корпусу в СРСР. Про­пав безвсіти 31.03.1945 р.

9. Данюк Михайло Іванович,

1927 р., українець, доброволець Червоної Армії з 10.11.1944 р., рядовий - 271 сд . Помер від ран 7.02.1945(01.02.1945) р. в госпіталі. Був похований у с.Старий Двур, перепохований у м.Живець, Бєльське воєводство, Польща.

10. Зварич Іван Васильович,

1924 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Пропав безвісти у 1944 р.

11. Зінич Михайло Іванович,

1922 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою в 1945 р. на території Словаччи­ни.

12. Зінич Юрій Іванович,

1909 р., ук­раїнець, лісоруб, воїн 1-го Чехосло­вацького армійського корпусу в СРСР з грудня 1944 р. Загинув у бою04.03.1945 р. під м.Ліптовські Мікулаш, Словаччина.

13. Ільчук Михайло,

1912 р., ук­раїнець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою у 1944 р. на території Словаччи­ни.

14. Йосипчук Степан Миколайо­вич,

1923 р., українець, робітник, до­броволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 3.02.1945 р. Був похований у с.Стари-Двур, перепохований у м.Живець, Бєльське воєводство, Польща.

15. Йосипчук Юрій Юрійович,

1919 р., українець, робітник, воїн 1-го Че­хословацького армійського корпусу в СРСР з гр. 1944 р. Загинув у бою 10.04.1945 р. Був похований у с.Турані, окрес Мартін, Словаччина.

16. Калинюк Григорій Іванович,

1924 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 12.03.1945 р. на тери­торії Польщі.

17. Ковач Йосип,

українець, воїн 1- го Чехословацького армійського корпусу в СРСР, у військову частину вступив у листопад 1943 р., м.Бузулук, Оренбурзька обл., четарж. Загинув у бою в березні 1945 р. під м.Ліптовські Мікулаш, Словаччина.

18. Кокіш-Мельник Василь Іванович,

1927 р., українець, добро­волець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Пропав безвісти в квітні 1945 р.

19. Костан Василь,

1918 р., ук­раїнець, робітник, воїн 1-го Чехосло­вацького армійського корпусу в СРСР з листопада 1944 р. Загинув у бою 27.04.1945 р. Похований в м.Жиліна, Сло­ваччина.

20. Котлан Шимон(Семен) Олексійович,

1921(1923) р., українець, робітник, воїн 1- го Чехословацького армійського корпусу в СРСР(п/п 93442 "А") з листопада 1944 р. Пропав безвісти в квітні 1945 р. на території Чехії.

21. Кузьмович Лев Юрійович,

1921 р., українець, воїн 1-го Чехословаць­кого армійського корпусу в СРСР з 1944 р. Помер від ран 9.01.1945 р. в госпіталі. Був похований у м.Гуменне, перепохований на мемор. клад. Дукля, Словаччина.

22. Лехман Іван Миколайович,

1925 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 11.03.1945 р. Був похований у м.Гибіє, перепохований у м.Пщина, Катовицьке воєводство, Польща.

23. Мартиш Михайло Михайлович,

1921 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 30.04.1945 р. Був похований у с.Долна Тіжіна, окрес Жиліна, Словаччина.

24. Никірка Василь Михайлович,

1912 р., українець, робітник, воїн 1- го Чехословацького армійського корпусу в СРСР з грудня 1944 р. Помер від ран 09.03.1945 р. в госпіталі. Був похований у с.Ваврішово, перепохований на меморіальному кладовищі у м.Ліптовські Мікулаш, ряд 2, мог. N5- 35, Словаччи­на.

25. Павлючок Василь Григорович,

1919 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою в 1945 р.

26. Павлючок Микола Степанович,

1908 р., українець, селянин, воїн 1-го Чехословацького армійського кор­пусу в СРСР, у військову частину вступив у червні 1943 р., м. Бузулук, Оренбурзька обл. Пропав безвісти в листопаді 1945 р.

27. Папарига Петро Васильович,

1921 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою в 1945 р.

28. Приймак Василь Васильович,

1914 р., українець, воїн 1-го Чехосло­вацького армійського корпусу в СРСР з листопада 1944 р., свободнік. За­гинув у бою 11.02.1945 р. Був похований у с.Смречани, перепохований на меморіальному кладовищі у м.Ліптовські Мікулаш, ряд 2, мог. № 60, Словаччина.

29. Приймак-Харбака Семен,

1906 р., українець, лісник, воїн 1-го Чехо­словацького армійського корпусу в СРСР з гр. 1944 р. Загинув у бою 08.05.1945 р. Похований у м.Бржеще, Катовицьке воєводство, Польща.

30. Рибак Василь Юрійович,

1927 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 12.03.1945 р.

31. Рибак Михайло Миколайович,

1914 р., воїн 1-го Чехословацького армійського корпусу в СРСР з листопада 1944 р., свободнік. Загинув у бою11.02.1945 р. Був похований у с.Смреча­ни, перепохований на меморіальному кладовищі у м.Ліптовські Мікулаш, ряд 4, мог. № 51, Словаччина.

32. Тернущак Юрій,

1915 р., ук­раїнець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Помер від ран 30.04.1945 р. в госпіталі. Похований у м.Бєльсько-Бяла, Польща.

33. Ференц Василь Васильович,

1922 р., українець, робітник, добро­волець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 5.02.1945 р. Був похований у с.Старий Двур, перепохований у м.Живець, Бєльське воєводство, Польща.

34. Ференц Василь Дмитрович,

1908 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою в 1945 р. на території Польщі.

35. Ференц Петро Дмитрович,

1918 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 2.04.1945 р. Був похований у с.Яжембковіце, перепохований у м.Пщина, Катовицьке воєводство, Польща.

36. Харбака Якуб,

1896 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Пропав безвісти у 1944 р.

37. Чолій Василь Федорович,

1916 р., українець, робітник, воїн 1-го Че­хословацького армійського корпусу в СРСР з листопада 1944 р. Загинув у бою 31.03.1945 р. Був похований в с.Яловець, перепохований на меморіальному кладовищі в м.Ліптовські Мікулаш, Словаччина.

38. Чолій Микола Юрійович,

1925 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою в 1945 р. на території Польщі.

39. Шорбан Григорій Михайлович,

1925 р., українець, лісник, доброво­лець Червоної Армії з листопада 1944 р. сержант. Загинув у бою 5.05.1945 р. Був похований у м.Шаля, Чехія.

40. Шорбан Микола Савич, 1917 р., українець, лісник, воїн 1-го Чехословацького армійського корпусу в СРСР з листопада 1944 р. Помер від ран 14.03.1945 р. в госпіталі. Був похований у м.Ліптовські Градок, перепохований на меморіальному кладовищі у м.Ліптовські Мікулаш, Словаччина.
41. Шорбан Михайло Якубович,

1904 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 30.01.1945 р. Був похований у с.Яблонка, перепохований на клад, в м. Нови-Тарг, Новосондецьке воєводство, Польща.

42. Штефуряк Олексій Іванович,

1904 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 30.01.1945 р. на тери­торії Словаччини.

43. Юраш Василь Юрійович,

1926 р., українець, доброволець Червоної Армії з листопада 1944 р., рядовий . Загинув у бою 27.01.1945 р. Був похований у м.Тарнава-Гурна, перепохований в м.Вадовіце, Бєльське воєводство, Поль­ща.

44. Янюк Василь,

1923 р., українець, робітник, воїн 1-го Чехословацького армійського корпусу в СРСР з листопада 1944 р., свободнік. Загинув у бою 28.04.1945 р. Був похований у братській могилі в с.Долна Легота, окрес Банська Бистріца, Словаччина.

На жаль, занадто пізно почалося дослідження бойових біографій ветеранів, які, в силу багатьох причин, були залишені без уваги істориками, письменниками і журналістами. Багато втрачено ще тоді, у 1941-1945, разом з тими, хто загинув, захищаючи свою землю. За минулі сім десятиліть пішли з життя багато тисяч свідків і учасників бойових дій - а це непоправна втрата воістину колосального пласта «живий» історії. Ідуть вони і зараз, кожен день їх все менше і менше. І наше завдання - встигнути зібрати і зафіксувати їхні спогади, безцінний матеріал про Велику війну. Дорогою ціною дісталась нам перемога. Та хіба могли тоді думати про ціну , коли на карту була поставлена доля Вітчизни. Низький уклін Вам, сивочолі ветерани.             

Летять і летять роки. Летять і відлітають у вічність. Роки, скільки б їх не минуло,   не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за    Україну. У граніті, у бронзі, у серцях живе великий подвиг воїнів – визволителів. Золотими буквами вписані вони в книзі вічної слави. Вшануємо їх хвилиною мовчання.. Україно! За її мир і спокій полягли мільйони. 

За матеріалами учнівських проектів .