Рахівське регіональне відділення громадської організації "Пошук"

                               Невідомі факти війни

За 68 років, що минули з дня закінчення Великої Вітчизняної війни, написано і видано чимало книг, присвячених дослідженню її сторінок. Сторінок подвигу і страждань, відчаю і мужності, гіркоти поразок і радості перемог. І часом здається, що всі ми знаємо про неї, і нічого принципово нового вже не скажеш і не напишеш. Але це неправильне враження. Невірне хоча б тому, що доля кожного солдата й офіцера - скромного трудівника війни - це і є та принципово нова, часто унікальна сторінка воєнних років, сторінка невиданої Книги Пам'яті народу. І таких доль - мільйони.

На жаль, ми занадто пізно почали дослідження бойових біографій ветеранів, які, в силу багатьох причин, були залишені без уваги істориками, письменниками і журналістами. Багато втрачено ще тоді, у 1941-1945, разом з тими, хто загинув, захищаючи свою землю. За минулі неповних сім десятиліть пішли з життя багато тисяч свідків і учасників бойових дій - а це непоправна втрата воістину колосального пласта «живої» історії. Ідуть вони і зараз, кожен день їх все менше і менше. І наше завдання - встигнути зібрати і зафіксувати їхні спогади, безцінний матеріал про Велику війну.

Ось уже 5 років, як я разом з Меркло Б.Б.- вчителем історії та предмету «Захист Вітчизни» Ясінянської ЗОШ І-ІІІ ст.№2 займаємося збором і записом інформації про ветеранів Великої Вітчизняної. За ці роки проведено багато роботи з виясненням долі солдатів штрафної роти через мережу Інтернет. Кожний такий знайдений документ - це ще один цікавий, неповторний фрагмент бойового шляху солдата ,можливість пролити світло на одну з «білих плям» в історії Вітчизняної війни - формування та участь у бойових діях штрафних рот.

         Наказом НКО СРСР № 227 від 28 липня 1942 р. передбачалося формування двох видів штрафних частин: штрафних батальйонів (по 800 осіб), куди прямували середні і старші командири і відповідні політпрацівники, що провинилися в порушенні дисципліни через боягузтво або нестійкості, і штрафних рот (від 150 до 200 чоловік у кожній), куди за ті ж провини направлялися рядові бійці і молодші командири. При направленні в штрафбат офіцери, а в штрафну роту - сержанти підлягали розжалуванню в рядові.

Штрафні роти – армійського підпорядкування (від п'яти до десяти на армію в залежності від обстановки).

28 вересня 1942 року наказом НКО СРСР № 298, підписаним Г.К. Жуковим, були оголошені положення про штрафну роту . 

Що ж передбачено Положенням про штрафні роти?

Сказано, що організація, чисельний і бойовий склад, а також оклади змісту постійного складу штрафних рот визначаються особливим штатом. Штрафна рота розпорядженням військової ради армії надається стрілецькому полку або дивізії, бригаді, на ділянку яких поставлена. 

В постійний склад рот наказом по армії направлялися вольові і найбільше відзначилися в боях командири і політпрацівники. Командир і військовий комісар штрафної роти по відношенню до штрафників користувалися владою командира і воєнкома дивізії. Штатом роти крім командира та його заступника, передбачалися посади трьох командирів взводів, трьох їхніх заступників по стройовій частині, завідувача діловодством - скарбника і фельдшера в офіцерському званні.  Згідно з архівними звітно-статистичним документам через штрафні батальйони і штрафні роти з моменту їх створення в 1942 р. до розформування у 1945 р. пройшли 427910 штрафників, або 1,24 відсотка від сумарної чисельності Червоної Армії за весь період війни (34496700 чоловік).  Передбачався і значний склад політпрацівників: військовий комісар, агітатор роти і три взводних політрука.Строк вислуги в званнях для офіцерів штрафної роти скорочувався вдвічі, а грошове утримання вдвічі збільшувалося. При призначенні пенсії місяць служби в штрафному роті зараховувався за шість. Ніколи за всю війну - не було і не могло бути випадку, щоб штрафною ротою, або взводом в її складі командував штрафник. Штрафники називалися змінним складом роти, і з них Положення дозволяло призначати тільки командирів відділень з присвоєнням звання єфрейтора, молодшого сержанта і сержанта.На війні, мабуть, думка про штрафні формуваннях підказує саме життя. Чи варто людину, що вчинила кримінальне або військовий злочин вилучати з бойових порядків, щоб відправити з вироком у більш безпечні місця? У штрафній ж роті провину можна спокутувати без судимості, без втрати честі. Змінний склад штрафних рот формувавсяізрядовихдіючоїармії, які у чомусьзавинили перед законом. Тут зосередилисяусіті, хтосидівсвого часу по тюрмах, кохавсяізкомандирськими дружинами, зламував замки на провіантських складах. Тут перевиховувалисятроцькісти,бухарінці, українськінаціоналісти і селяни, котрих не додавив голодомор.

В кінці вересня 1944 року війська 17-го гвардійського стрілецького корпусу брали участь у Східно-Карпатській наступальній операції Червоної Армії, наступаючи через Головний Карпатський хребет у напрямі Державного кордону СРСР з Чехославакією.

Частини корпусу зазнали найбільші труднощі за перевалом, де знаходилося селище Керешмезе (нині селище Ясіня, Рахівський район ЗакарпатськоїобластіУкраїни). Це була одна з найпотужніших фортець угорських військ на так званій «Лінії Арпада»,яка замикала 17-му гвардійському стрілецькому корпусу єдину дорогу на південь (Делятин-Ворохта - Ясіня (Керешмезе)-Рахів-Сігет-Мукачево).

Всі мости, міжгір'я і тунелі супротивник або замінував, або підірвав.

Противник залишив населений пункт поза оборони, побудувавши тільки чотири доти для контролю доріг, а вузол оборони організував на південній околиці Керешмезе, де було вузьке місце з єдиною дорогою, яка веде в тил, в Рахів.

З боями звільняли селище Ясіня також бійці 165-ї окремої армійської штрафної роти.Згадана рота була у підпорядкуванні                             229 стрілкового полку, який входив у склад 8-ї Ямпільської дивізії17-го гвардійського стрілецького корпусу.

26 вересня 1944 року капітана Яхно М.О.на посаді командира 165-ї штрафної роти змінив капітан Тюряев О.М. Командири взводів були старший лейтенант Крахмалёв О., лейтенанти : Дмитрієв О.,Квасенко А.

У 165-й штрафний роті, як і в будь-який інший, було і невелике постійне ядро з рядових і молодших командирів:пом.комвзвода-ст.сержантМаксимов Олесандр Васильович,старшина роти – сержант Завадский Станислав Михайлович, писар - каптенармус, санінструктор(Мингулов Габдул Нурмохамедович-старшина медичної служби) і три взводних санітара, водій вантажівки , два конюха (їздових) і два кухаря. Вони належали радше до чисельного, ніж до бойового складу, хоча і виносили з поля поранених, доставляли на позиції харчування та боєприпаси.

Штрафні роти вели бої не окремо, а у загальних бойових порядках армії. Як правило штрафна рота приписувалася до стрілецького полку. Їх часто застосовували для розвідки боєм, взяття укріпленого опорного пункту ворога тощо. Через малу чисельність особового складу штрафні роти не могли вирішувати на фронті яких-небудь самостійних завдань. Воїнів цієї роти називали «смертниками», бо їх посилали в атаки, на найтяжчі місця боїв й іноді мало хто з них повертався звідти живим. Щасливі ті з них котрі в бою були поранені, особливо не дуже тяжко, бо це означало, що свою «провину» вони змили кров'ю. Після одужання їх відправляли на фронт у звичайні військові частини. Смерть теж призводила до реабілітації, яка, на жаль була дуже частою. Офіцерів ж постійного складу це не стосувалося: вилікувавшись після поранення, вони поверталися в роту на колишню посаду і, бувало, через місяць-другий гинули.

Частини 8-ї стрілецької Ямпільської дивізії полковника М.С.Угрюмова оволоділисмт.Ясіня  28 вересня 1944 року і кинулисядо другогооборонного рубежу противника, ведучи жорстокі бої  полінії командних висот назахід і південь від Ясиня до 14 жовтня.Опрацювавши донесення списків безповоротніх втрат солдатського і сержантського складу 8-ї стрілецької Ямпільської дивізії за період вересень-жовтень 1944 року ми виявили ,що в боях за висоту 1707 м ,загинули 65 солдатів – штрафників.9 штрафників було похоронено в центрі селища Ясіня,а 55 – навічно залишилися на південно-східному схилі висоти 1707 м. (біля г.Стіг).

Дехто може ставитися скеп­тично до актуальності теми, мовляв, це було давно.  Та, можливо, хоча б частина сьогодніш­ньої молоді, якщо будемо доносити до неї згадану темати­ку, пам’ятатиме про це.

Мета нашої діяльності про­тягом останніх років – повернення людській пам'яті імена забутих і невинно загиблих.

                Вчителі предмету «Захист Вітчизни»

                                              Видричанської ЗОШ                                                                           Баранюк Я.Ю.

                                             та Ясінської ЗОШ №2                                                                               Меркло Б.Б.