Рахівське регіональне відділення громадської організації "Пошук"

Історія (минуле) жодної держави, жодного народу, жодного села  не існує окремо від світу. В різні часи   відбувалися, і сьогодні відбуваються, дуже складні процеси.  Сучасникам залишається лише по крупинках збирати дані,  відбирати з них ті, які приносять користь, вчать не допускати минулих помилок, відновлюють правду, витирають гріх – брехню та допомагають добре думати над тим, що подумають про нас Господь Бог та наші нащадки, які  будуть читати написане потім. Сьогодні ми говоримо лише про те, що добре вивчено, перевірено і має сьогодні зміст.

 Вчені - етнографи та місцеві краєзнавці  вважають, що заселення території де зараз знаходиться селище Ясіня відбулося через унікальну галузь тваринництва – відгінне скотарство. Здавна людей вабили зелені красуні – полонини – найбільше дане Богом багатство. Звідси і можлива гіпотеза щодо назви селища – «осенувати худобу», «осенівка» - «ясінь», яка повинна знайти гідне місце серед уже опублікованих, добре відомих та  усталених. Літом на альпійські луки (полонини) відганялася від хати худоба, що давало можливість зберегти  найдорожче, – землю. Вироблена (звільнена від лісу) земля донедавна в крові, цілими поколіннями  цінувалася дорожче золота. Святішим був лише хліб.  Щодо часу цього процесу, то знахідки археологів  дають можливість віднести дату заселення на рубіж ІІ-І тисячоліття до н.е. (3-4 тисячі років тому) в добу існування легендарної Трипільської цивілізації.          

   З часу заснування селища у нас з покоління до покоління передається легенда  про збереження Богом  овець газди Струка. Зовсім недавно учні Ясінянської  школи № 2 з’ясували, що Струк це історична особа, яка проживала у нашому селі. У документі його звуть Ладиславом.    

 Життя людей на території сучасного  селища Ясіня  в давні часи   було складним та  супроводжувалися постійними змінами кордонів держав сусідів.

На початку ХVІ ст. до  нашого краю, в черговий раз, насувається страшне лихо – війна.  У   1514 році  Молдовське князівство, разом з українськими землями, потрапляють в залежність  до Османської імперії, турецька влада створює на Буковині військово-адміністративні одиницю – Хотинську райю.  Унаслідок поразки під Могочем (1526 р.) втрачає назалежність  Угорщина. Закарпаття поділили залежне від турків – османів Трансільванське (Семиградське) князівство та Австрійські Габсбурги (західна частина).

Дещо змінили наше ставлення до дати першої писемної згадки  нові дані, зокрема і речові джерела, які переконали   нас у тому. що  нам слід сконцентрувати пошуки не на рубежі ХIV – XV ст., а перенести їх у ХІІ –ХІІІ ст. Вперше на це звернув увагу великий український історик Д.Дорошенко, а знайдений   у районі села Богдан меча доба ХІІ – ХІІІ ст. лише підтверджує його думку.

   Першою письмовою згадкою  про  наше селище більшість істориків вважають документ, який датується 1555 роком. Однак самого документа, який можна  потримати в руках, зробити копію для місцевих музеїв віднайти не вдалося. В процесі роботи було досліджене посилання на документ такого змісту: «Після смерті братів Драгів … (Драгобрат !?) у битві під Могочем … ». У одному з туристичних довідників знаходимо посилання та літопис і назву «Єзень» (1500 рік), однак відпрацювати цей документ належним чином поки не вдалося. Є і інші документи, які можуть віднести  першу писемну згадку на роки, десятиліття. В процесі роботи зустрічалися і інші дати – 1497, 1500, 1553 рр. Робота з цими документами  продовжується, вона вимагає дуже багато часу та матеріальних затрат  та належної підготовки дослідників. У 1583 році село передається у власність угорському феодалу Каролі, а з 1672 року – Бичківській казенній домінії. Саме з цього часу розпочинається будівництво кляузур. Найбільша наша цінність – ліс використовується для перевезення солі в Європу, будівництва кораблів, виготовлення меблів.

  За переписом 1720 року в селі проживало 53 сім’ї.  В 1724 році було споруджене перше водоймище (місцева назва «гать») у Стебному.

 В цей час простежується опришківський слід в історії нашого села: у 1743 та 1745 рр. Ясіня відвідав легендарний ватаг Олекса Довбуш, якого бачили місцеві жителі в урочищі Білі Хрести. Гуцули активно підтримували опришків, вступали до їх лав та за однією з версій поховали та довго доглядали могилу дружини ватага.

 У другій половині ХVІІІ ст. у Ясіня переселяють сім’ї німецьких колоністів, які отримують від держави кращі землі, отримують державні позики для ведення господарства. Відомо, що перші поселенці прибули з с. Ротевейзе. В одному з листів місцевих переселенців, який може бути датованим к. ХVІІІ – поч.. ХІХ ст. описується місце куди  була переселена сім’я. Лист називає село Ясіня великим, яке складається з малих сіл: Звідовец, Корош, Мезо, , Стебні, Ясіня та одне слово не зрозуміле ( затерте), видно букви «L» і «D».  Надалі зустрічаємо наступні назви у такому вигляді: «Корош = Мезо» (1765 р.) «Звідовез» (1785 р.) «Ясінь а … .» (17 … .?), «Стебні» (1785 р.), «Зімеж».

       Стосовно заселення німецьких колоністів,  ретельніше дослідження привело до того, що був віднайдений документ (лист з церковної книги датований 1765 роком) де угорська назва Ясіня -  Керешмезо розбита на дві частини Кереш = Мезо. З угорської це «коло» (круг) і «поле». Можна стверджувати, що в ХVІ – ХVІІ ст. одночасно  на сучасній території селища Ясіня існували маленькі хуторки з назвами: Кереш, Мезо, Зімеж, Стебні, Свидовець, Ясіня.

     В цей час активно простежується «козацький слід» в історії нашого селища: до легенд та знайденої козацької люльки долучилися і дослідження українських та зарубіжних істориків та документовані свідчення. Зараз ми знаємо, що в кінці ХVІІІ ст. козаків розселяють вздовж річки Тиса, яка ніби ножем (Кийш) розрізає (визначає) кордон двох імперій – Австрійської і Османської. Остаточно цей кордон буде встановлено у 1814 році.

  На початку ХІХ ст.  у селі починають діяти церковно – парафіальні школи. Судячи з документа про дарування землі (1800 р.), навчання в них велося церковно – слов’янською мовою   з використанням латинської графіки (українські букви записувалися латинськими буквами). Такий спосіб письма ми зустрічаємо навіть у  листах з фронтів Першої світової війни. В 1800 році в селі поселяється сім’я єврея Мармороша, який започаткував єврейську громаду у Ясіню. Цікаво, що центр села знаходився біля Струківської церкви, а основне «ділове життя» відбувалося на «граблі». Сама «грабля» була зруйнована під час Першої світової війни. Це були у цікавий спосіб закріплені дерева, які виловлювали спущені по ризах ліс, який витягували із води коні. Тут формувалися дараби і сюди поверталися з грошима мужні, сміливі бокораші. «Весна Європи» - революція 1848-1849 рр. зачепила і Ясіня. На превеликий жаль були спалені церкви. Люди вимагали зменшення податків та наділення землею. У червні 1949 року каральний загін жорстоко розправився з повстанцями, після чого у краї виникне холера. У середині ХІХ ст. у селі проживало 2778 чоловік. За переписом  1900 року населення Ясіня  складало  3454 чоловік, з них 1439 були зайняті у сільському господарстві, 219 – у ремісничому виробництві, 150 – у торгівлі, 255 були робітниками – поденниками, 158 – слугами, 330 чоловік ходили на сезонні заробітки.    

   У кінці ХІХ на початку ХХ ст. у Ясіню регулюють руслі річок і притоків, вдосконалюють дорогу, будують залізницю (завершена у 1896 році). Це була величезна державно програма модернізації імперії, яки сприяла покращенню ділової активності, збільшенню обсягів вивозу  деревини.

   Під час Першої світової війни до Австро – Угорського війська було закликано  майже 300 жителів села. Двічі на території селища  побували  російські війська, за симпатії до яких було засуджено до страти понад 80 чоловік. Перша світова війна призвела до розпаду трьох великих імперій: Російської, Османської та Австро-Угорської. У цей час у нашому селі відбулися події, які є «золотою сторінкою» історії нашого краю. Ясінянці гордяться тим, що, на жаль, дуже коротко, для історії це просто мить, але на карті Європи появилися «нові» столиці – Прага. Будапешт, Бухарест, Белград, Талін, Хелсінкі, Київ, Львів і … Ясіня.  Проголошення і існування Гуцульської республіки це важливий етап українського державотворення і він чекає ще свого дослідника. Найкраще вивчив це питання академік НАНУ Микола Мушинка.

   Листопадова революція в Австро – Угорщині (1918 р.) привела до повалення  монархії. Ці події стали початком проголошення  Гуцульської республіки. Саме наше село Ясіня стало її столицею. 8 листопада в центрі селища зібралося багатотисячне віче, на якому було оголошено про створення Української Народної ради. За вибором  людей раду очолив офіцер – фронтовик Степан Клочурак. Рада підтримувала зв’язкок з урядом ЗУНР, в якому створили «Секцію пропаганди для угро – русинів», яка мала постачати на Закарпаття  українську літературу та підручники для шкіл. У грудні 1918 року до нашого села відправлена наспіх сформована військова частина для відновлення кордону уже Угорщини.

   2 січня 1919 року у Станіславі відбулося урочисте засідання Народної Ради Західної України, на якому  проголошено об’єднання Західно – Української Народної республіки з Українською Народною республікою. До об’єднання українських земель долучився і голос ясінянців від імені яких виступив Президент Гуцульської республіки С. Клочурак. 8 січня було урочисто проголошено утворення Гуцульської республіки, а вже  13 січня 1919 року військо під командуванням  С. Клочурака вирушило на захід. Швидко було визволено Рахівщину, до війська долучалися добровольці з Галичини та місцеві мешканці. Міжнародні обставини та поразка в Сигітській коморі не дали закріпитися молодій державі, але в пам’яті  українців збережеться ця яскрава сторінка українського державотворення.   

 За Сен – Жерменським мирним договором (1919 р.) Закарпаття ввійде до складу Чехо-Словаччини. У цей час Ясіня розвивається як прикордонне містечко. Активізовується торгівля, діють великі таможенні склади. Чеська влада дбає про розвиток шкільництва, надає позики на розвиток сільського господарства. У Ясінях появляється міська школа (горожанка) та  школа де вчили різьбі та столярному мистецтву. Вироби ясінянців ще і тепер можна зустріти в Європі.  

  Політичні події 1938 року, розпад Чехо – Словаччини сприяли відродженню прагнень до волі часів Гуцульської республіки. Ясінянці активно підтримували діяльність уряду  Карпатської України. С.Клачурак був призначений Міністром господарства, а потім  Міністром військових справ.   Ясінянець Д. Климпуш був командантом «Карпатської Січі».

  17 березня 1939 року  у Ясіня ввійшли угорські війська. Встановлено угорсько – польський, а потім угорсько – радянський кордон, який у пошуках кращої долі, нелегально  перетнули десятки Ясінянців.

 Велика, страшна Друга світова війна нанесла непоправну шкоду Ясіню: загинуть тисячі Ясінянців, буде знищено єврейську громаду села, зазнає руйнувань і саме село. Радянські війська, які ввійдуть до селища 28 вересня 1944 року, через польові військові комісаріати закличуть до війська  сотні ясінянців. Велика частина з них загине в країнах Європи.

   Ясіня, як і все Закарпаття ввійде до складу Радянського Союзу. Проходить процес радянизації суспільства, силою зброї та репресіями долається національно – визвольний рух. У людей забирають землі, реманент, худобу та створюють колгоспи. Створені після війни ЛісПрмХоз та ЛісГосп об’єднують у лісокомбінат «Радянські Карпати». З 1975 року  починає діяти фабрика штучного хутра, збудовано школу на 820 учнівських місць.

З прогошенням незалежності  України у селищі відбуваюся серйозні зміни: колгосп імені О.Борканюка  реорганізовано в агроекофірму «Гірська», проведено земельну реформу, приватизовано підприємства, поступово формується нова культура торгівлі, активно розвивається туризм.

ХХІ століття  докорінно змінило світ, не змінилися лише ясінянці. Це ті самі люди, які змінювали русла рік, будували дороги і залізниці, мужньо боронили рідну землю від загарбників та добре виховували своїх дітей.

Бийло Меркло, історик, вчитель історії та предмета «Захист Вітчизни Ясінянської школи № 2