| Меню сайту |
| Категорії розділу | ||||||||||||||
|
| Наше опитування |
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 104
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
| Форма входу |
| УСВА |
| Новини Закарпаття |
| Народна память |
| Книга памяті |
| Головна » Файли » Біографії героїв |
Исетов Расул
| 08.06.2013, 19:27 | |
| Исетов Расул 25.06.1924 - 02.06.2009 Герой Советского Союза  Расул Ісет народився в місті Туркестан Чимкента в казахській сім'ї. Через помилки в документах при народженні була записана національність «узбек». Расул закінчив лише початкову школу, після чого підлітком влаштувався працювати різьбярем і переносником баранячих шкур на місцевий м'ясокомбінат. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Ісет ще майже 2 роки працював на м'ясокомбінаті і лише в березні 1943 року Туркестанським райвійськкоматом був призваний в армію. Молодого бійця спочатку визначили в навчальну частину, дислокованих у місті Ашхабад. Тут Ісет пройшов школу молодого бійця, а потім у званні сержанта був залишений у ній заступником командира навчального взводу. Але несила було молодому сержанту служити в глибокому тилу, коли фашисти ще поганами своїми злиднями його країну, і Ісет написав кілька рапортів з проханням направити його на фронт. У січні 1944 року черговий рапорт був нарешті-таки задоволений, і сержант Ісет був направлений на 1-й Український фронт. У мобілізаційному пункті фронту він був зарахований в команду, що йде на поповнення 161-ї стрілецької дивізії 18-ї армії, а на місці був призначений командиром відділення у складі 565-го стрілецького полку. Бойове хрещення Ісет отримав 8 березня 1944 року в першому бою почалася Проскурівсько-Чернівецької операції. Він брав участь у прориві ворожої оборони на південь від міста Бердичів, а потім - у боях за місто Хмільник та оволодінні в цьому районі плацдармом на річці Південний Буг. Наприкінці березня він брав участь у боях за населені пункти Летичів, Віньківці на внутрішньому фронті оточеного ворожого угруповання північніше Кам'янець-Подільського. На початку квітня 1944 підрозділ Ісетова у складі дивізії продовжувало наступ уздовж північного берега Дністра і форсувало річку Збруч. А потім оточена вороже угруповання пішла на прорив у західному напрямку, де були лише ослаблені підрозділи 4-ї танкової армії, та ще й через труднощі підвезення в бездоріжжя без пального, і дивізію Ісетова терміново кинули на закриття прориву. Його відділення, здійснивши 110-кілометровий марш, переправилося через Дністер, і вело запеклі бої з противником в районі Езежани, відбиваючи танкові атаки німців. Гітлерівці йшли напролом великими силами, не рахуючись ні з якими втратами. Шансів вижити в цих боях біля Ісетова були мізерні, але він по щастю навіть не був поранений. Проте, здебільшого ворожого угруповання вдалося вирватися до своїх. Другий «Сталінград» на Поділлі не вийшов. У травні 1944 року дивізія Ісетова була передана 18-му гвардійському стрілецькому корпусу, який у червні перейшов в 1-у гвардійську армію. У складі цієї армії дивізія брала участь у Львівсько-Сандомирської наступальної операції. Ведучи наступ на Станіславсько-Дрогобицькому напрямку, 26 липня дивізія отримала наказ повернути головні сили на Станіслав. У цьому місті, нині називається Івано-Франківськом, сержант Ісет брав участь у вуличних боях. До 4 годин ранку 27 липня 1944 великий залізничний вузол Прикарпаття та обласний центр України - Станіслав був повністю звільнений від німецько-фашистських загарбників, за що 161-та стрілецька дивізія отримала почесне найменування «Станіславської». Після звільнення Станіслава дивізія Ісетова почала переслідувати відступаючого на захід противника. У ніч на 30 липня було звільнено місто Калуш, а 7 серпня - місто Борислав, причому Ісет брав участь у звільненні центральних кварталів Борислава, за що його 565-му стрілецькому полку було присвоєно почесне найменування «Бориславського». У середині серпня 1944 161-та стрілецька дивізія була передана до складу 18-ї армії щойно сформованого 4-го Українського фронту. Напередодні наступу на Карпати тут відбувалися перерозподілу особового складу між підрозділами, і сержанта Ісетова перевели в іншу дивізію. Він став командиром відділення 650-го стрілецького полку 138-ї стрілецької дивізії, нещодавно прибула з 2-го Українського фронту. 8 вересня 1944 частини 18-ї армії перейшли в наступ у ході розпочатої Карпатсько-Ужгородської операції, в боях якої сержант Ісет найбільш відзначився. До 20-м числах вересня бійці підійшли до Головного Карпатському хребту. 22 вересня 1944 відділення Ісетова брало участь у прориві ворожої оборони в районі селища Ворохта. Відділення проникло в тил противника, де була виявлена ворожа гармата. Тоді Ісет особисто напав на розрахунок знаряддя, знищив його, а потім відділення автоматним вогнем змусило гітлерівців залягти в траншеї. Завдяки сміливим і рішучим діям відділення та його командира, наша піхота подолала мінні поля і увірвалася до Ворохти. За відзнаку в цьому бою сержант Ісет був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Успішно рухався до румунського кордону 17-й гвардійський стрілецький корпус, в який входила і дивізія Ісетова. Після взяття Ворохти бійці оволоділи Татарським перевалом. Але найбільші труднощі випали на долю бійців за перевалом, де знаходилася одна з найпотужніших фортець «лінії Арпада» - Керешмезе (Ясіня), замикає єдину дорогу на південь. На площі приблизно в 50 квадратних кілометрів у супротивника було до 50 дотів, врізаних в скелі. Весь укріплений район оперізували рови, траншеї, залізобетонні надовби, бетоновані стрілецькі осередки і навіть електрифіковані загородження. Там були також спеціальні печерні притулку для військ і великі склади боєприпасів. За наказом командування відділення Ісетова у складі свого полку та дивізії здійснили обхід укріпленого пункту і, напружуючи всі сили, подолали вважалися недоступними хребти Свидовець і Полонина. Перед загрозою оточення частини 1-ї німецької піхотної дивізії і гірськострілецька угорська бригада, втративши дві третини свого складу, почали відхід. Керешмезе був узятий 28 вересня 1944. 1 жовтня 1944 зав'язався бій за висоту Безіменна південний схід Керешмезе. Коли піхота пішла в атаку, противник вогнем кулеметів з споруджених дотів і дзотів змусив її залягти. Ісет зі своїм відділенням обхідним маневром з флангу з ризиком для життя від косопріцельного вогню потай підповз до доту і протитанковою гранатою, влучно кинутої в амбразуру, змусив його замовкнути. Скориставшись цим моментом, рота перейшла в атаку і увірвалася в траншеї. Але вогонь кулемета знову відновився. У цей момент Ісет був уже на даху доту. Виявивши димохідну трубу, він пусти в неї 4 гранати. Від вибухів гранат відчинилися двері, і Ісет, увірвавшись всередину, взяв у полон 9 гітлерівців, ще 4 були вбиті. Продовжуючи бій з очищення траншей, було виявлено залізобетонне притулок, з якого гітлерівці чинили запеклий опір. І цього разу Ісет пробрався на дах притулку і гранатами через димохідну трубу придушив діючий кулемет. У притулок їм було взято в полон 24 гітлерівця, а його роти в цьому бою завдала серйозної шкоди противнику і опанувала великими трофеями. Наступ продовжилося на Рахів та Сігет. 11 жовтня 1944, виконуючи наказ по розвідці переднього краю ворожої оборони, Ісет з відділенням був обстріляний противником з доту. Наказавши бійцям вести вогонь по амбразурі, Ісет особисто таємно наблизився до нього і ручними гранатами підірвав двері. Увірвавшись всередину, він вогнем з автомата знищив 15 оборонялися тут гітлерівців. Завдяки його діям рота очистила 100 погонних метрів добре обладнаних у інженерному відношенні траншів. Всього в цьому бою Ісет знищив 43 гітлерівця і 2 офіцери, захопив 37-мм гармату, 2 станкових кулемета, 2 рушниці ПТР, вогнемет, 40 гвинтівок і склад з боєприпасами. Збивши таким чином загони прикриття, частини дивізії 16 жовтня 1944 оволоділи містом Рахів, а через два дні взяли Сігет на річці Тиса. До 25 жовтня 1945, подолавши Карпати, відділення Ісетова у складі дивізії вийшло на Угорську рівнину. За мужність і героїзм, проявлені в боях з подолання Головного Карпатського хребта, сержант Ісет був представлений до звання Героя Радянського Союзу. У 1945 році Ісет брав участь у боях по звільненню території Словаччини. В одному з боїв у січні 1945 року він був поранений і лікувався в медсанбаті. У березні 1945 року в ході Моравсько-Остравський операції його дивізія, просуваючись по долині річки Орава, вела бої по звільненню містечок Трстено, Тердошін, Дольні-Кубін. У ході подальшого наступу Ісетову, загартованому в боях в горах, довелося долати гірські відроги Мала Фатра і Вельки-Яворчік, вести бої за місто Рожнов. Останньою операцією у війні, в якій довелося брати участь старшому сержанту Ісетову, була Празька операція. У травні 1945 року він брав участь у визволенні міст Пршеров і Простейов, в якому і зустрів День Перемоги. У числі небагатьох Ісет брав участь у Параді Перемоги влітку 1945 року в Москві, де гордо ніс прапор полку. Повернувшись з війни у рідній Туркестан, Расул Ісет довгі роки працював у конторі житлово-комунального господарства. Все життя мріяв він побачити батьківщину предків і в 2004 році побував у Каркаралінске. А незадовго до смерті Расул Ісет виправив помилку довоєнних років і змінив свою національність, ставши де-юре казахом. | |
| Переглядів: 886 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1 | |
| Всього коментарів: 0 | |
| "Пошук" |
| Пошук |
| Фото |
 |
| Пошукові сайти |
| Подвиг народа |
| ЗНО |
| Вісті Рахівщини |
| Новини Рахівщини |