|
Бакуров Дмитро Олексійович - командир батареї 229-го Попрадського орденів Суворова і Кутузова стрілецької полку 8-й Ямпільської Червонопрапорної ордена Суворова стрілецької дивізії 13-й армії Центрального фронту, капітан.
Народився 7 лютого 1922 року в селі Новояркі нині Кам'янського району Алтайського краю. Російський. Син лісника, пізніше став головою сільради.
Сім'я жила в Новоярках, потім місті Камінь-на-Обі, в селах Панкрушіха і Усть-Пристань Алтайського краю. Закінчив середню школу в Панкрушіхе (1940). Працював помічником бухгалтера Усть-Пристанська райпромбанка.
Відразу після початку Великої Вітчизняної війни в липні 1941 року призваний в Червону Армію і направлений на навчання в 2-е Томське артилерійське училище. Закінчив його в грудні 1941 року. Направлений в Середньоазіатський військовий округ, де в Самарканді формувалася 8-а стрілецька дивізія.
У її складі в квітні 1942 року прибув у діючу армію на фронт Великої Вітчизняної війни. Почав бойовий шлях командиром вогневого взводу у званні молодшого лейтенанта на Брянському фронті. Брав участь у зимово-весняних боях 1943 року на воронезькому напрямку, у Курській битві. При звільненні міста Касторное батарея Бакурова знищила 3 гармати, 7 кулеметних точок і 2 доту противника.
Командир батареї полкових 76-міліметрових гармат 229-го стрілецького полку 8-ї стрілецької дивізії 13-й армії Центрального фронту капітан Дмитро Олексійович Бакур відзначився у битві за Дніпро. При форсуванні річки Десна південніше Чернігова капітан Бакур з двома бійцями вплав переплив повноводну холодну Десну, потай обладнав спостережний пункт на західному березі, провів розвідку позицій ворога. Уміло коригував вогонь артилерії. За його даними були знищені 9 кулеметних точок, 1 бронемашина, 2 автомобілі і багато живої сили ворога.
Продовжуючи стрімкий наступ, частини дивізії з ходу форсували Дніпро 25 вересня 1943, з боями подолали межиріччі і вийшли до Прип'яті. Капітан Бакур на підручних засобах переправляв свою батарею через Дніпро і Прип'ять. Особливо жорстокий бій розігрався на щойно захопленому стрілецькими частинами плацдармі на Прип'яті в районі села Кошівка Чорнобильського району Київської області. Поява батареї допомогло бійцям утримати плацдарм. У першій же атаці артилеристи капітана Бакурова знищили 5 танків ворога і багато його солдатів і офіцерів. Коли в такій контратаці частина танків прорвалася через позиції наших піхотинців, Бакур розгорнув знаряддя і відкрив швидкий вогонь у фланг прорвався танків. Втративши ще кілька танків, ворог відступив. У боях на прип'ятському плацдармі капітан Бакур особисто знищив до 200 гітлерівців, 7 кулеметних точок, 2 міномети, 1 знаряддя і 4 танки. Весь особовий склад батареї був нагороджений орденами і медалями.
За мужність і героїзм, проявлені на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 капітану БАКУРОВА Дмитру Олексійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 2046).
Відважний офіцер продовжував визволяти рідну землю, героїчно бився при визволенні Правобережної України. У 1944 році був двічі поранений і один раз контужений. Після лікування в госпіталі направлений в Ленінград для навчання на чотиримісячних курсах при Вищій Червонопрапорній офіцерської артилерійській школі. Після їх закінчення в квітні 1945 року призначений командиром дивізіону 24-ї артилерійської дивізії прориву РВГК на 4-му Українському фронті. Взяв участь у боях по звільненню Польщі та Чехословаччини. Учасник Параду Перемоги на Красній площі в Москві 24 червня 1945 року.
Після Перемоги продовжив службу в Збройних Силах. З 1945 року служив у Закавказькому (Баку), з 1950 - в Західно-Сибірському (Омськ) військових округах, з 1954 року - у штабі артилерії Групи Радянських військ у Німеччині, з 1959 року - у штабі ракетних військ і артилерії Сибірського військового округу. Закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії Генерального Штабу в 1961 році.
У 1965 році полковник Бакур звільнений у запас. Живе в Новосибірську. Трудився заступником директора проектного інституту "Гіпрокоммунводоканал", заступником голови Новосибірського обласного комітету ДТСААФ, директором магазину-салону "Прилади". Перебуваючи на пенсії, активно займається військово-патріотичної та громадською роботою, є заступником голови Новосибірського обласного комітету ветеранів війни і військової служби.
Нагороджений орденами Леніна (1943), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (1944, 1985), орденом Червоної Зірки (1943), медаллю "За відвагу" та іншими медалями.
Почесний громадянин Алтайського краю і міста Бучач Тернопільської області України. Почесний курсант Новосибірської зразковою об'єднаної технічної школи ДТСААФ, Томського військового училища. Погруддя Героя встановлені на меморіалах Бойової Слави у Камені-на-Обі, в райцентрах Усть-Пристань і Панкрушіха Алтайського краю. Ім'я Героя присвоєно вулицях у селах Усть-Пристань і Панкрушіха Алтайського краю.
| 
