Ще
за свого життя Ярослав Мудрий поділив державу між своїми синами, намагаючись
позбутися того розбрату, який виникав раніше після смерті великого князя (так
було після загибелі Святослава і після смерті Володимира Великого). Спочатку Ярославичі жили в злагоді, але незабаром
почалися міжусобиці. Цим скористалися нові вороги Русі - половці, а також
Угорщина і Польща. Угорський король захоплює Закарпаття. У зв’язку з цим князі
роблять спробу припинити усобиці, для чого у 1097 р. скликають князівський
з’їзд у Любечі. На з’їзді було вирішено, що кожен князь мусить володіти лише
своєю «вотчиною», тобто землею, виділеною батьком, і не претендувати на землі
інших князів. Фактично це узаконювало роздроблення Русі на окремі спадкові князівства.
Лише на деякий час Володимир Мономах (1113-1125 рр.) та його син Мстислав
(1125-1132 рр.) змогли призупинити цей процес та відновити єдність Русі, але
повністю перешкодити йому вони не змогли. | 
