Обмеження
і ліквідація автономії України у складі Російської імперії
Обмеження
і ліквідація державності та автономії України у складі Росії пройшло кілька
етапів:
1)
1654-1708 роки - перехід від протекторату до автономії України, поступове, але
постійне обмеження її прав;
2)
1708-1727 роки - форсований наступ на українську автономію;
3)
1727-1764 роки - чергування двох тенденцій у російському уряді щодо України -
звідси то повернення гетьманської влади, то посилення імперського тиску;
4)
1764-1781 роки - остаточна ліквідація української автономії.
Після
Полтавської битви гетьман І. Скоропадський звернувся до царя з проханням
підтвердити права й вільності Гетьманщини. Але Петро І не тільки не підтвердив
їх, але й видав «Рішучий указ» 1709 р., за яким козацькі війська, як і раніше,
повинні були підкорятися московським генералам, а московським воєводам
дозволялося втручатися в українські справи. Значним обмеженням влади гетьмана
стало призначення в Україну царських резидентів. Українські землі почали
роздавати царським вельможам. Резиденція гетьмана була перенесена в м. Глухів,
ближче до російського кордону. Тут «квартирувало» 2 царські полки. | 
