Переяславська Рада 8 січня 1654 року
Перебіг
війни з Польщею, незважаючи на значні успіхи і перемоги українського війська,
усе більше переконував Б. Хмельницького і старшину в тому, що самим їм не
звільнитися від польського панування. Польща могла б продовжувати війну, великі
людські та матеріальні втрати знесилили український народ. Проте припиняти
боротьбу він не збирався. І в той же час її продовження один на один з Польщею
фактично означало б війну на самознищення. Йшлося про існування всього народу. Тому
Б. Хмельницький активно шукав сильних союзників. У 1650-1651 рр. йшли
переговори про можливий перехід «під руку» турецького султана. Останній навіть
оголосив, що Хмельницький є його васалом, але цей проект не здійснився,
оскільки турки активно в справи війни не втручалися, «дозволяючи» це робити
татарам, які були союзником ненадійним. До того ж значним бар’єром була
релігійна несумісність мусульман і християн, давня ворожнеча із-за жорстоких
нападів татар на українські землі. Тому Б. Хмельницький вирішив обрати «менше
зло», звертаючись з проханням про допомогу до Москви. Московському царству була
вигідною така пропозиція, з точки зору його геополітичних інтересів: вона
давала вихід до Чорного моря, ослаблювала давніх суперників - Кримське ханство,
Литву та Польщу. | 
