Рахівське регіональне відділення громадської організації "Пошук"

Методичні рекомендації

щодо активізації   військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів на уроках «Історії України», «Фізичної культури» та «Захисту Вітчизни»

Завдання та проблеми військово-патріотичного виховання

Військово-патріотичне виховання учнів – це комплекс заходів щодо формування у них особистісних якостей, необхідних для захисту Вітчизни, духовної  та психологічної готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу, її територіальну цілісність, інтереси народу України.

Завданнями військово-патріотичного виховання молоді є:

формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культурних та історичних цінностей;

виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності і відповідальності за доручені державні та громадські справи;

формування здібностей до аналізу зовнішнього та внутріполітичного становища, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються у державі і світі, свою роль та місце в цих подіях;

створення нормативно-правової бази та комплексу заходів щодо виховання патріотичних почуттів і свідомості громадян України;

формування прагнення до оволодіння військовими знаннями, відповідного рівня фізичної підготовки та витривалості;

підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді, формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави і служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях, здійснення конкурсного відбору кандидатів для вступу у вищі військові навчальні заклади і проходження військової служби за контрактом;

створення системи військово-патріотичного виховання. 

Військово-патріотичне виховання здійснюється за такими напрямами:

державний - базується на забезпеченні державою системи військово-патріотичного виховання;

соціальний - ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв і традицій українського народу;

військовий - передбачає вивчення військової історії України, переможних битв українського війська, основних зразків техніки й озброєння Збройних Сил України, підвищення фізичної загартованості;

психолого-педагогічний - ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, їх урахуванні у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду військово-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;

правовий - передбачає формування глибоких правових знань, прищеплення високої правової культури.

Методами військово-патріотичного виховання молоді є:

переконання - формування впевненості в суспільній корисності діяльності з підготовки до захисту Вітчизни;

стимулювання - реалізується в різноманітних формах заохочення та змагання;

особистий приклад - діяльність вихователя, який має бути взірцем для молоді, має забезпечувати педагогічні вимоги, вміє давати доручення і перевіряти його виконання;

самопідготовка - процес активного формування і самовдосконалення молодої людини, виховання почуття патріотизму, яке реалізується шляхом самозобов'язання, самостійного навчання та самоконтролю.

Військово-патріотичне виховання здійснюється насамперед у процесі навчання у школі, де в учнів закладається фундамент глибоких знань, формуються світогляд, національна самосвідомість.

Доцільним є використання таких форм роботи, як: «круглі столи», турніри ораторів, презентації-захисти, тематичні діалоги, дискусії, диспути, конкурси творчих робіт, ділові ігри, мозкові штурми, брифінги, телефон довіри, складання індивідуальних програм саморозвитку, зустрічі з громадськими діячами, залучення дітей та молоді до участі в значущих проектах, акціях, програмах, форумах, фестивалях, інтелектуально-пізнавальних іграх з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, дистанційного спілкування, мережі Інтернет із зазначеної тематики.

Предмет «Захист Вітчизни»

На сьогодні навчальні заклади є єдиним центром з підготовки всіх без винятку юнаків (незалежно від того, чи будуть вони призвані на строкову військову службу, чи ні в мирний час) до захисту Вітчизни. В цій ситуації надзвичайно зростає роль предмета "Захист Вітчизни" як складової частини військово-патріотичного виховання, спрямованої на підготовку юнаків у теоретичному, практичному, фізичному і психологічному плані до майбутньої військової діяльності.

Основною організаційною формою предмета „Захист Вітчизни” в усіх загальноосвітніх навчальних закладах є урок, що проводиться викладачем згідно з навчальним планом та програмою. Урок починається з шикування, перевірки готовності класу до уроку та тренування протягом 3-5 хвилин.

На уроках стосунки між учнями і викладачами предмета „Захист Вітчизни” будуються на основі вимог загальновійськових статутів в обсязі тем, що вивчаються.

На заняттях учні знайомляться із специфікою військової праці, готуються до виконання обов'язків солдата, дізнаються про особливості служби в Збройних Силах України, виховують в собі якості, необхідні майбутньому воїнові. Програма допризовної підготовки (Захист Вітчизни) дозволяє під час вивчення кожної теми використовувати матеріали із життя воїнів у мирний час і пропагувати на уроках приклади героїчного минулого українського народу, його Збройних Сил. 

Збройні Сили України на захисті Вітчизни. У розділі розглядаються основи законодавства про призначення, структуру Збройних Сил України та військову службу, розкриваються історія військового мистецтва українського народу, реформування і перспективи розвитку національних Збройних Сил. Вивчення розділу спрямовано на формування у молоді ідеалу людини-патріота, захисника Вітчизни на прикладах героїчної боротьби українського народу за незалежність.

Вивчення військової присяги дозволяє розкрити важливі вимоги до морально-бойових якостей воїнів, формує почуття національної гордості за Збройні сили України, за Батьківщину. 

Міжнародне гуманітарне право про захист жертв війни. Розділ знайомить з міжнародно-правовими нормами, що регулюють правові відносини, які виникають під час ведення військових дій, та захищають жертв війни. Міжнародне гуманітарне право є основою для формування в учнів правил поведінки у можливих збройних конфліктах.  

  Тактична підготовка. На завершальному етапі тактичної підготовки учнів рекомендується проведення занять у формі військової тактичної гри «Відділення механізованого взводу в бою». 

Особливістю тактико-стройових, тактичних занять і військової тактичної гри є створення у ході тактичних дій екстремальних та стресових ситуацій за рахунок обмеження часу на виконання та ускладнення нормативних завдань, несподівана постановка ввідних та інше. Тим самим тактична підготовка сприятиме морально-психологічній готовності молоді до військової діяльності. 

Вогнева підготовка.  На заняттях з вогневої підготовки надається можливість показати переваги нашої стрілецької зброї. Основний метод занять – розповідь у поєднанні з показом будови, роботи частин і механізмів на схемах, плакатах, макетах та навчальних зразках зброї, а також виконання практичних дій зі зброєю. Неможливість використання на заняттях зразків навчальної зброї компенсується їх комп’ютерним відображенням. 

Статути Збройних Сил України. Розділ формує уявлення учнів про статути Збройних Сил як про закони військової служби. У ньому розглядаються основні положення організації внутрішньої і вартової служби, повсякденної життєдіяльності військ. Стройовий статут Збройних Сил України, в силу його практичної спрямованості, викладається в окремому розділі програми.

Стройова підготовка.  Розділом передбачене одиночне стройове навчання учнів та стройова підготовка навчального відділення (взводу), під час яких учні оволодівають стройовими прийомами і діями. Розділом передбачено виховання в учнів поваги до строю, гордості за Збройні Сили України.

Прикладна фізична підготовка. Прикладна фізична підготовка учнів здійснюється на планових заняттях  та  у процесі засвоєння інших основних розділів предмета. Основною формою фiзичної пiдготовки є навчально-тренувальні заняття. Особливості навчання та умови виконання вправ з прикладної фізичної підготовки відповідають Настанові з фізичної підготовки  у Збройних Силах України. На заняттях необхідно проводити змагання між учнями з виконанням нормативів, добиватися чітких стройових дій та якісного виконання вправ. 

Предмет «Фізична культура»

Велику роль у фізичній підготовці юнаків до військової служби відіграють уроки фізкультури. На заняттях із фізичної культури формуються якості, які необхідні солдатові: висока працездатність, витривалість, чітка координація і точність рухів. Для підвищення ефективності військово-патріотичного виховання учнів на уроках фізкультури рекомендуємо проводити наступні заходи:

1. Використання елементів військово-патріотичної спортивної гри «Зірниця»:

а) швидкісний біг – 30 м;

б) човниковий біг – 4х9 м;

в)  згинання та розгинання рук в упорі лежачи.

2. Використання на кожному уроці елементів стройової підготовки.

3. Використання на уроках елементів народних ігор та обрядів.

4. Застосування елементів спортивних змагань Всеукраїнського фізкультурно-патріотичного фестивалю школярів України «Козацький гарт» для організації рухливих ігор та естафет:

а) „Човниковий” біг 4 х 9 м    (хлопці, дівчата );

б) стрибок у довжину з місця (хлопці, дівчата );

в) стрибки через скакалку протягом 30 сек. (дівчата);

г) перетягування каната (хлопці);

д)  конкурс знавців історії українського козацтва:  

"Тільки тим історія належить, хто за неї бореться й живе…”;

е) презентація команд з використанням військово-патріотичної тематики та символіки.

Предмет «Історія України»

З метою активізації військово-патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів вчителям історії необхідно використовувати виховний потенціал предмета, особливу увагу варто приділити темам, присвяченим Великій Вітчизняній війні. Обставини склалися так, що Україна потрапила до епіцентру найбільшого в історії людської цивілізації збройного конфлікту. Вона сповна відчула на собі гітлерівський «новий порядок», жертвами якого стали мільйони наших співвітчизників: радянські військовополонені, партизани, підпільники, цивільне населення. Підриваючи генофонд народу, керівництво Німеччини здійснювало політику не лише відкритого геноциду, а й обезлюднення України: на примусові роботи до рейху було вивезено мільйони громадян республіки, значна частина яких не повернулася на Батьківщину. 

Саме вчителі історії повинні зосередити увагу на вихованні особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, сприяє розвитку і збагаченню українських культурно-історичних традицій. 

Сьогодні основною метою патріотичного виховання є формування політичних, професійних, психологічних факторів, що визначають усвідомлене прагнення особистості, соціальної групи до патріотичної діяльності. Патріотичне виховання починається з пізнання цінності Батьківщини. Тому одним з найважливіших завдань на уроках історії України є формування понять Батьківщина та Вітчизна. Батьківщина мітить у собі все різноманіття соціальних і природних факторів, що поєднуються поняттями «батьківщина», «мікрорайон» або «село», «місто» або «район».  У процесі свого розвитку людина поступово усвідомлює свою приналежність до родини, колективу, класу, школи, народу. Вершиною патріотичного виховання є усвідомлення себе громадянином України. 

Тому основними напрямами патріотичного виховання на уроках історії є: 

ставлення до держави (державо-патріотичне виховання, орієнтоване на соціальні інтереси, патріотизм, почуття відданості);

ставлення до суспільства (громадянське виховання, орієнтоване на виховання соціальних якостей особистості – громадянськості, поваги до закону, соціальної активності і відповідальності);

ставлення до культури (повага  до культурних цінностей і досягнень, виховання духовності, національної самобутності);

ставлення до своєї особистості як унікальної цінності.

Формування патріотизму – це процес, що має лише відносну завершеність на кожному своєму етапі. З віком цей процес лише видозмінюється в тому розумінні, що в ньому все більшу роль починають відігравати вже сформовані риси, установки, орієнтації людини, а вплив нових життєвих ситуацій, нових ідей неминуче переломлюється через грані вже сформованої особистості.

Вагому роль варто надати пошуковій і краєзнавчий роботі. Перевагою у вивченні місцевої, регіональної історії є можливість побачити в реальній обстановці факти, що її ілюструють. Можливість відвідування музеїв, проведення дослідницької роботи на основі місцевого матеріалу допоможе навчити учнів методики ідентифікації залишків минулого, аналізувати, тлумачити та визначати своє місце в історичному контексті. Краєзнавство сприяє вихованню в учнів інтересу до вивчення і збереження навколишнього середовища, любові та поваги до малої батьківщини, що є важливою основою патріотизму. Тому доцільно запровадити такі форми дослідницької роботи як проекти, презентації, доповіді, учнівські конференції, дискусії.