Рахівське регіональне відділення громадської організації "Пошук"

Перемога над гітлерівською Німеччиною стала подією планетарного значення. Для України, котра стала заложницею злочинного політичного фарсу, що його розігрували Сталін і Гітлер напередодні і в початковій фазі війни, вона коштувала надто дорого, її територія перетворилася на один із головних плацдармів жорстоких боїв. Мільйони синів і дочок України заплатили за Перемогу найдорожчим – своїм життям.

Майже одразу після того, як німців було вигнано з України, її відвідав американський журналіст Едгар Сноу. Власні враження він виклав у статті «Україна сплачує за своїм рахунком», де, зокрема, зробив такий висновок: «Уся ця титанічна боротьба, що її дехто схильний скинути з рахунку як якусь «славу Росії», була насправді – і в багатьох аспектах – насамперед боротьбою, запеклою війною України, яка їй коштувала багатьох болючих втрат. Звичайно, найбільшою втратою були людські життя. Не менш ніж десять мільйонів людей загинуло в Україні з початку війни... Жодна інша країна Європи не зазнала подібного руйнування міст, промисловості, сільськогосподарських угідь, загибелі стількох людей».

Звіт журналіста не був спробою згустити фарби. Він намагався передати трагічність становища українського народу, земля якого лежала вщент сплюндрована.

 З перших хвилин червневого світанку, коли прогриміли перші постріли і гітлерівські авангардні частини форсували Західний Буг, сини українського народу були в числі тих, хто до останнього патрона, до останнього подиху відстоював рідну землю.

Бої в Україні у перший рік війни відзначалися винятковою запеклістю, неймовірною жертовністю. Напрямок боїв, що в офіційних зведеннях значився «київським», характерний тим, що радянські війська будь-якою ціною прагнули відстояти столицю України.

У військових з'єднаннях Червоної армії, котрі у цей час воювали на території України, була значною питома вага українців, мешканців УРСР. У деяких частинах серед особового складу їх чисельність становила 25-30 відсотків, подекуди – третину і навіть більше.

Хроніка подій свідчить, що на українській і взагалі на південній ділянці радянсько-німецького фронту практично ніколи не було стану затишшя, не існувало стабільної лінії фронту, постійно тривали активні бойові дії.

Українська територія, з огляду на її стратегічне значення, майже всю війну була місцем найбільшої концентрації військ та озброєння воюючих сторін. Свого апогею битва за Україну досягла в період з осені 1943 до осені 1944 років. Саме в цей час на її території Ставка ВГК зосередила приблизно половину діючої Червоної армії: до 42% стрілецьких і 80% танкових і механізованих з'єднань.

З німецького боку в битві за Україну також брали участь найдобірніші війська в складі двох груп армій – «Північна Україна» і «Південна Україна». В кінці 1943 р. на південній ділянці фронту було 40% усіх піхотних і 72% танкових сил, залучених на радянсько-німецькому фронті. На Східний фронт були направлені елітні з'єднання бронетанкових сил – «Велика Німеччина», «Лейбштандарт Адольф Гітлер», «Вікінг», «Валонія», «Мертва голова», «Райх».

Операції, проведені як військами агресорів, так і радянськими збройними силами на території України, здебільшого мали вирішальний вплив на загальний перебіг подій на німецько-радянському фронті.

Про непоступливість і впертість, з якими обидві воюючі сторони протистояли одна одній, свідчать і втрати, яких вони зазнали в боях на території України.

Початкова фаза гітлерівської агресії спричинила великі матеріальні та людські втрати, деморалізацію радянських військ і цивільного населення. Швидке захоплення німцями оборонних рубежів позбавляло ініціативи, плутало і зривало мобілізаційні плани та евакуаційні заходи Ставки Головнокомандування. Внаслідок невдалих рішень щодо управління військами лише під Уманню, Києвом, Мелітополем і Харковом до ворожого полону потрапило близько 900 тис. червоноармійців. В основному це були вишколені солдати й кадрові офіцери, які мали досвід передвоєнної армійської служби.

У стратегічних та фронтових оборонних і наступальних операціях першого періоду війни, які були пов’язані з Україною, Червона армія зазнала безповоротних і санітарних втрат, що оцінювалися в 2 513 242 чоловіки. Протягом другого періоду війни у стратегічних та фронтових операціях, проведених на Україні, сумарні безповоротні та санітарні втрати були не меншими. Вони становили 2 313 358 чоловік. У третьому періоді війни у стратегічних та фронтових операціях на території України радянські війська втратили 1 790 060 бійців та офіцерів.

Значними були також втрати німецьких, румунських, італійських з'єднань на українських землях. У ході контрнаступу Червоної армії, розпочатого під стінами Сталінграда, були розбиті 6 а і 4 а танкові армії, 3 я і 4 а румунські, 8 а італійська армії, які втратили загалом 800 тис. чоловік.

Внаслідок блискуче проведеної Корсунь-Шевченківської операції радянські війська оточили й ліквідували 10 дивізій та бригаду противника, 55 тис. солдатів та офіцерів було вбито й поранено, понад 18 тис. взято в полон.

У ході зимової кампанії 1944 р., під час визволення Правобережної України й Криму, повністю знищено 30 дивізій і бригаду, розгромлено 142 дивізії та 5 бригад противника (з них 14 дивізій і 3 бригади було розформовано). Ворог втратив понад 1 млн. у живій силі, 20 тис. гармат і мінометів, 4 200 танків, 4 200 штурмових гармат і 5 000 літаків.

Перемога над гітлерівськими загарбниками стала можливою завдяки величезному напруженню сил, масовому героїзму воїнів на фронтах і трудівників тилу. Українські землі звільняли від нацистських окупантів представники 130 національностей і народностей Радянського Союзу. Багато з них були відзначені орденами й медалями. Понад 2600 чоловік за мужність і самовідданість, виявлені в боях за Україну, були удостоєні вищої відзнаки – звання Героя Радянського Союзу (більше 20% всіх, хто отримав це звання під час війни). Героями Радянського Союзу стало близько 4 тис. наших земляків. Сотням військових з'єднань присвоєно почесні найменування на відзнаку їхньої участі у звільненні українських міст: 174 стрілецьким дивізіям, 7 стрілецьким корпусам, 58 стрілецьким полкам, 9 мехкорпусам, 44 танковим бригадам, 14 авіакорпусам, 50 авіадивізіям, 11 військово-десантним дивізіям, 22 винищувальним протитанковим бригадам, 160 винищувальним протитанковим полкам, 20 гаубичним, 12 мотострілецьким, 15 мінометним бригадам, 91 мінометному полку, 4 мінометним і 7 зенітно-артилерійським дивізіям, 31 зенітно-артилерійському полку, 6 кавдивізіям.

Для українського, як і для інших європейських народів, мало життєве значення рішення про скликання 25 квітня 1945 р. у Сан-Франциско конференції з метою створення міжнародної організації безпеки.

Можна без перебільшення говорити, що Україна посіла одне з найважливіших місць на картах воєнних дій Другої світової війни . Трагічне відлуння подвигу завжди лунатиме у серцях нащадків!