Рахівське регіональне відділення громадської організації "Пошук"

РАХІВЩИНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

( За матеріалами учнівських проектів)

   Друга світова війна вразила світ своєю жорстокістю та страшними людськими жертвами. Однак найбільших втрат людство зазнало не на полі бою, а від притуплення притаманної людині моралі. Брехня і лицемірство, замовчування та перекручування фактів продовжувалося і після війни, причому характерним воно було  не лише для радянських дослідників  та ідеологічних функціонерів, а і для авторів публікацій «демократичного заходу».    При вивченні історії нашого краю вражає дуже вузька джерельна база. Це призводить до виникнення численних «білих плям», поширення відвертих пліток, створення «кабінетних» дат та  ідеологічних штампів.  Взяти в руки документ, вміти  ним розумно скористатися слід навчитися  у школі. Адже жити в правовому полі держави одночасно легко і ... дуже складно.          

    Інтерес до  вивчення подій часів Другої світової війни  на Рахівщині виник  дуже давно. Саме учні  першими почали ставити «незручні» питання про кількість загиблих наших земляків, про місця боїв та хід вигнання фашистських загарбників з краю. Закономірною була і пропозиція учням долучитися до пошукової та дослідницької роботи.

          «Маленька» операція одного корпусу, визволення одного селища, міста, декількох сіл, доля сотень людей ставало, як виняток, предметом досліджень ентузіастів – краєзнавців. Cлід відзначити багаторічну працю вчителя історії Молдавчука В.С., який в непростих умовах домігся доступу до архівних матеріалів, встановив імена понад чотирьох сотень радянських вояків та сприяв увічненню їхньої пам’яті.

    Вивчаючи  наукові публікації з цієї теми саме учні  звернули увагу на  натягнутий схематизм    та  деякі фактографічні розбіжності щодо датування та висвітлення подій. Отримавши перші архівні дані ми зрозуміли, що нас чекає серйозний об’єм  невивченого матеріалу.

   Перепоховання солдат – розвідників 138-ої стрілкової дивізії у Ясіню (листопад 2012 року) сприяло появі цілого ряду звернень від сімей загиблих воїнів, саме вони  та інтерес дітей  стали основним поштовхом до появи інтернет - проекту «Рахівське регіональне об’єднання «Пошук» та серії учнівських проектів. Станом на сьогоднішній день ми маємо понад 70 тисяч входжень на сайт із  49 країн світу, що вселило у нас віру  про серйозну суспільну значимість та важливість справи, яку ми започаткували та продовжуємо. Особливо радує те, що учні зацікавилися дослідницькою діяльністю і не полишають її після закінчення школи.      

     В процесі роботи, за сприяння ВГО «Союз «Народна пам’ять», Європейської партії України ми домоглися ширшого доступу до автентичних архівних матеріалів, наукових та науково – популярних публікацій та  мемуарної літератури. Справжнім дивом для нас та наших вихованців стали  - сканокопії звітних карт  бойових дій 17-го Гвардійського корпусу з 29 вересня 1944 р. по 15 жовтня 1944 р., карти бойових дій 18-ої армії,  списки безповоротніх втрат військових частин та з’єднань, щоденники бойових дій, нагородні документи, копії донесень та звітів, матеріали ділової переписки.  Хто міг подумати, що документи з грифом «Таємно» та навіть «Надзвичайно таємно» стануть доступними звичайним сільським вчителям та їхнім учням?

Робота з цими документами дуже швидко розвіяла міф про порядок у документах німецької та угорської армії та недосконалий облік військових та втрат у Радянській армії. На наше здивування радянські документи виявилися професійнішими, містили прив’язки до топографічних карт, чітко встановлювали місця боїв, поховань та були добре збережені. 

 Окремо слід процитувати фрагмент листа, який був отриманий нами 23.05.2013 року  : «… .Мой дядя, красноармеец Семенов Василий Васильевич, 1902 года рождения … будучи в составе 165 отдельной штрафной роты 8-ой Армии  погиб в районе высоты 1707,0 возле Керешмезе… . Помагай Вам Бог и дай всем здоровье.» (Курс. авт..). Цей та інші документи поставили перед нами завдання  встановити перелік частин, які брали участь у боях в районі Рахівщини. Цікавими стали нам і учням шкіл  питання про перебіг подій та долі солдат.

  З’ясовуючи перелік частин, які визволяли наш край учні та вчителі учасники проекту  «Пам’ять, що єднає Україну» встановили цілу низку невідомих на той час частин та підрозділів 17 гвардійського корпусу та частин підсилення. Найсуттєвішими були номери польових пошт військових частин, що відкривало шлях до розширення джерельної бази досліджень,  та невідомі до цього часу номери та назви підрозділів підсилення, які не входили у 17 – ий корпус, зокрема:

165-а окрема штрафна рота 18 –ої армії;

   2-ий окремий гірськов’ючний дивізіон;

 38 –ий дивізіон бронепоїздів та ін. 

  Подальші дослідження документів  призвели до  введення в оббіг пошуковців  цілої низки документів. Серед яких список  безповоротних втрат  165 ОАШР цього періоду, схеми поховань, тощо.

 Робота з історичним джерелом, окрім всього іншого може принести і позитивні емоції – радість відкриття. Саме так можна назвати учнівську роботу учениці 11 класу Лілії Яблонецької, яка доповнила біографію історичної особи. Сучасникам добре відоме прізвище генерала Петра Григоренка. Це відомий українець – дисидент, борець за права кримських татар, військовий, якого радянський уряд після знущань у психушках вигнав в США. Однак в жодному з відомих нам досліджень не вказувалося, що саме підполковник Григоренко, начальник штабу 8-ої Ямпільської дивізії і знаменитий дисидент одна і та ж особа. Це відкриття дозволило ознайомитися з спогадами генерала, виданими в Нью – Йорку, де і описуються події, які стосуються вигнання фашистських загарбників з території сучасної Рахівщини.

    Готуючись до захисту учнівського проекту з робочою назвою «Де була би сьогодні Європа»  учні та вчителі підготували унікальну базу даних полеглих воїнів над якою ми працювали досить давно. Першими в Україні учні Ясінянської № 2 та Відричанської шкіл застосували унікальний спосіб систематизації зібраного матеріалу. Понад 4 000 документів лягли в основу дослідження та систематизовані учнями. Названі прізвища визволителів Європи – наших земляків привернули увагу європейської інтелігенції, в тому числі і в Україні.    

  Стосовно датування основних подій цього періоду: визначення єдиної дати визволення краю 14 жовтня 1944 року викликало в учнів цілий ряд питань і тверде переконання, що Рахівський район визволила 2 –а парашуто – десантна дивізія полковника Чорного, яка одночасно десантувалася на Ясіня, Рахів, Богдан ... . Дуже багато зусиль було витрачено, щоб разом з учнями з’ясувати, що така дивізія дійсно була у складі 17 гвардійського корпусу, але була  з нього виключена та вела бойові дії в районі сучасного смт. Воловець. Дані, які ми маємо на сьогоднішній день дозволяють стверджувати, що угорські та німецькі війська покинули Ясіня ( тоді Керешмезе ) 28 вересня і більше до нього не поверталися, Рахів з 15 на 16 жовтня покинули війська, а на 12 год. м.ч. 16 жовтня командири доповіли про повне визволення Рахова, при чому дві військові частини майже одночасно. Стосовно Богдана, Бичкова та інших сіл району дати уточнять подальші учнівські дослідження. Знаючи любов радянських чиновників до уніфікації процесів, розмов про те «як то має бути», які незмінно закінчувалися для опонента «што Советская власть не нравится? (Рос.)» , робимо проміжний висновок про те, що 14 жовтня – кабінетна дата, метою якої було не дозволити належним чином відзначати свято Покрови Пресвятої Богородиці ( необхідно було обов’язково прийти на мітинг). 

 По різному склалася доля переможців. Учні провели дослідження та встановили біографії командирів та їхні біографічні  дані післявоєнного періоду. Багато з них  у свій час відвідає наш край, з  деякими учасниками боїв та їхніми нащадками у нас встановилися  дружні, приятельські стосунки. Нам стали відомі випадки, коли люди. прізвища яких вибиті на меморіалах, на щастя, після війни були живі, окремі з них довго жили на території району у них тут народилися діти ... . Однак наявні матеріали лише вимагають доповнень. «Історію краще видно здалеку» - скаже наш сучасник, автор світового бестселера «Європа» Норман Дейвіс, а робота з учнями над проектами переконала нас у тому, що її потрібно бачити зблизька, біля себе.

     «Копнувши архіви ми зрозуміли, що сотні солдат залишилися в горах» – скаже представник пошуковців В.Дорофеев   при перепохованні  воїнів в с. Ясіня. Долучилися до роботи в архівах і ми, і сьогодні ми твердо переконані, що далеко не всі воїни знайшли свій вічний спокій на меморіальних кладовищах нашого району.  Знати і вірити, що твоя праця потрібна – одна із відомих формул щастя. Дуже хочемо, щоб наші вихованці та читачі знали історію рідного краю, вірили в щасливе майбутнє.

 Учнівський час не безмежний. Наші учні розійшлись по світу. Зараз це поважні люди іноді з іншими  прізвищами, але ми їх називаємо так, як вони закарбувалися у пам’яті:  Володя Тимчук, Оксанка Фукаляк, Танечка Чубернат, Віта Штодлер, Світлана Павлючок, Марія Ретізник, Михайло Рекруияк, Микола Карабінюк ... . Саме учнівські реферати та повідомлення, жваві гарячі оченята є могутнім каталізатором дослідницької діяльності в галузі краєзнавства та і не лише ... .  

      Окремо нас турбує доля наших земляків – визволителів Європи, воїнів, закликаних до війська іншими державами. Адже  померли старенькі батьки, втративши кровинку, як правило не народилися діти і лише ми, вдячні нащадки маємо пам’ятати про них  поминальними молитвами.

«Пам’ять, що єднає Україну» - назвали серію заходів учні наших шкіл, маючи  на меті сказати людям, що найважливішим для нас сьогодні є мир. Вони були проведені в позаурочний час та належним чином висвітлені на нашому сайті «Рахівське регіонально об’єднання «Пошук»( http://poshuk.ucoz.ua/). Основним результатом заходів стало підготовка до передачі священикам різних конфесій списку з іменами 603 наших земляків, які загинули у війську різних держав на полі битви в роки страшної Другої світової війни.

 Пам’ять про минуле – необхідність для сьогодення та запорука щасливого майбутнього. Сьогоднішня жорстока війна на сході України  не в останню чергу вибухнула тому, що ми  почали забувати уроки  Другої світової війни. З філігранною точністю використали  ідеологи  - терористи  майже непомітні розбіжності у трактуванні не завжди основних подій  нашої історії.

  Лише практична робота, прямий дотик до історії нашого краю можуть  привести  учнів до висновку, що історія повинна об’єднувати народи, об’єднувати людей, акцентувати увагу на спільних позитивних моментах, а не бути причиною ворожнечі, воєн, загибелі людей. 

    «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими названі будуть» - пише Біблія. Саме тому сьогодні, як ніколи, кожному з нас  надважливо знати - ким  я  хочу бути? І якщо не миротворцем - сином Божим  - то ким ?

    Завершується робота над рукописом книги «Рахівщина в роки Другої світової війни». Є надія на те, що у наш непростий час вона побачить світ, він не без добрих людей. У книзі ми зможемо детальніше висвітлити події, опублікувати найважливіші документи. Просимо всіх хто хоче долучитися до цієї роботи зареєструватися на вищеназваному сайті, або звертатися письмово на адреси наших шкіл.   

Бийло Меркло,  вчитель історії  та предмета «Захист Вітчизни» Ясінянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 2

Ярослав Баранюк, вчитель інформатики та предмета «Захист Вітчизни» Видричанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.